В Україні понад 90% із приблизно 1,5 мільйона договорів оренди житла укладаються неофіційно, що призводить до втрати податкових надходжень для держави та перешкоджає реформуванню житлового господарства. Для вирішення цієї проблеми Верховна Рада пропонує зменшити податкове навантаження на власників нерухомості та легалізувати ринок шляхом встановлення фіксованої ставки податку.
Про це висловила Олена Шуляк, голова парламентського Комітету з питань організації державної влади, під час обговорення з Українською бізнес-радою. Вона наголосила, що для досягнення прозорості ринку та забезпечення захисту всіх зацікавлених сторін необхідні значні законодавчі реформи.
Тим не менш, основною проблемою є високий податковий тягар, який не дозволяє власникам нерухомості легально декларувати свої доходи. Наразі загальний податок на дохід від оренди становить 23% (18% податку на доходи фізичних осіб + 1,5% військового збору + різні інші відрахування), що змушує багатьох орендодавців працювати в неформальній економіці.
«Потрібна проста та прозора ставка оподаткування. Попередні обговорення передбачали ставку 5%, хоча це здається малоймовірним. Однак ставка щонайменше 5% плюс військовий збір була б відправною точкою для обговорення», – зазначив Шуляк. Щоб підкреслити небезпеку надмірного державного регулювання, Шуляк послався на Аргентину, де надмірно суворі правила призвели до житлової кризи, зростання цін та стагнації ринку:
мінімальний термін дії договору – 3 роки;
контроль цін;
заборона на операції в іноземній валюті.
«Наявність квартир у столиці зменшилася вдвічі, а ціни зросли настільки, що тепер проживання в готелі стало доступнішим», – уточнив Шуляк. Лише після зняття цих обмежень ситуація почала покращуватися. За словами Шуляка, це підкріплює ідею про те, що ринок слід заохочувати до вільної роботи, а не примушувати.
У рамках реформи житлового господарства вже запропоновано такі ініціативи:
прийняття законопроекту № 12377 (який захищає права орендарів та орендодавців);
створення правової бази для соціального житла;
розробка моделі управління житловим фондом;
запровадження справедливого оподаткування орендної діяльності;
оподаткування цифрових платформ, таких як Booking, Airbnb тощо, які значною мірою уникають українського податкового законодавства.
