Поняття «жити добре» досить неоднозначне: у людей різні потреби. Якщо розглянути такі пересічні речі, як вища освіта, особистий автомобіль, житло та періодичні подорожі, то стає очевидним, що всі ці необхідні речі є досить дорогими. Часто ці фундаментальні аспекти повністю недосяжні без позик чи іпотеки, як повідомляє Ukr.Media.
У чому причина такої ситуації: чи це «невидима рука ринку», зловісний світовий уряд, чи якісь об’єктивні фактори? Давайте розберемося в цьому.
У всьому винен капіталізм.
Попит породжує пропозицію. Населення світу є значним, тому попит на різні товари та послуги однаково величезний. Ціни на автомобілі та нерухомість відображають те, що люди готові платити. Звичайно, ми не говоримо про повне задоволення попиту чи забезпечення кожної людини на Землі власним будинком та автомобілем. Ми маємо на увазі виключно продаж існуючих товарів. Наразі людей, які бажають придбати певну одиницю товару вартістю 100 000, більше, ніж таких одиниць у наявності.
«Невидима рука ринку» впливає не лише на ціноутворення на товари та послуги, але й на заробітну плату в різних секторах та професіях. У середньому, працівники «білих комірців» заробляють більше, ніж працівники фізичної праці, такі як торговий персонал, двірники, будівельники та водії. Таким чином, в рамках «ринку» логічно, що вартість освіти для професій «білих комірців» вища, ніж для таких професій, як слюсарі, кухарі та електрики. «Ринок» дотримується цих спотворених поглядів, оскільки його більше хвилює динаміка продажів, ніж походження товарів чи послуг — він надає пріоритет тому, хто що може продати, кому та в яких обсягах.
Ця ситуація не є ні хорошою, ні поганою — вона просто відображає сучасну глобальну систему. Останнім часом спостерігається помітне зростання «лівих» ідеологій: люди втомлюються від нерівності, і багато хто прагне побудувати «світліше майбутнє для всіх». Завдання полягає в спробі побудувати комунізм без попереднього завершення капіталізму, подібно до спроби побудувати будинок, починаючи з даху. Комунізм чи щось подібне до нього — це неминуче майбутнє, але його можна досягти лише після того, як ми переживемо потурання та надмірності, пройшовши всі стадії капіталізму, як це зараз спостерігається в скандинавських країнах.
Світовий уряд несе відповідальність.
Можливо, за всім цим стоїть невловимий світовий уряд, який сіє зерна нерівності, бідності та ворожнечі в серцях людства. Він занурює деякі нації та народи в жахливу бідність, водночас підносячи інші до великих висот, змушуючи перших, задоволених малим, підтримувати надмірне споживання других. Хто, як не світовий уряд, вселятиме відчай та невігластво серед цілого населення, маскуючись під народну мудрість приказками на кшталт: «Якщо ти не прожив довго, то навіть не починай» та «Бідність вчить — багатство розсіюється» тощо?
Глобальний уряд дотримується принципу «розділяй і володарюй»: він сегментує людство на соціальні верстви, сприяючи соціальній нерівності. Багаті живуть у своєму власному ізольованому світі, тоді як бідні залишаються у своєму. Діти заможних батьків отримують дорогу освіту разом зі своїми однолітками. І навпаки, діти з бідних сімей приречені на бідність, залишаючись у своєму оточенні. Для бідних є доступні місця відпочинку на узбережжі Чорного моря, де вони можуть відпочивати серед куп сміття та топтати одне одного. І навпаки, багаті насолоджуються елітними світовими курортами, до яких бідні ніколи не мають доступу.
Автомобілі не є особливо дорогими — справжня вартість полягає в просторі на дорозі. Якщо ви багаті, ви можете собі це дозволити та витратити свій час. Якщо ви бідні, немає сенсу займати простір і витрачати час успішних — громадський транспорт доступний для тих, хто має обмежені кошти.
Діють об'єктивні фактори.
Кожна ситуація має свої глибинні причини. Наприклад, зростання вартості автомобілів можна пояснити зростанням заробітної плати робітників, зростанням витрат на рекламу та витратами на виробництво запасних частин. Всього два десятиліття тому ми сміялися з китайців, які працювали за миску рису, — сьогодні ж середня зарплата в Китаї перевищує нашу. Дешева робоча сила поступово зникає в усьому світі, або ж зростає попит на широке навчання та освіту, що також тягне за собою витрати та вимагає часу.
Близько 20-25 років тому майже всю Південно-Східну Азію та деякі частини Південної Америки називали країнами з одним доларом. Концепція полягала в тому, що турист з країн «першого світу» міг почуватися королівською особою в цих регіонах. Один долар був універсальною валютою: готельний номер, екскурсія, обід або жінка зі зниженою соціальною відповідальністю — все це коштувало один долар. Серед них були такі країни, як Таїланд, Камбоджа та В'єтнам. Сьогодні вони далеко не є країнами з одним доларом: якість обслуговування та приплив туристів зросли, що призвело до збільшення попиту.
Ціна «квадратного метра» значно нижча за його ринкову вартість, проте квартири не можуть бути просто дешевими. Якби всі громадяни швидко та «безболісно» придбали особисту власність, будівельна галузь завалилася б, потягнувши за собою цілі регіони та економіки. Деякі банки, виробники матеріалів, машин та побутової техніки можуть зіткнутися з жахливими наслідками. Може виникнути ланцюгова реакція, яка призведе до широкомасштабних наслідків.
Причини багатогранні.
Зазвичай серйозні проблеми виникають з кількох джерел; інакше вони б уже були вирішені. Вища освіта не може бути недорогою чи загальнодоступною з багатьох причин.
Наприклад, не кожен громадянин країни потребує вищої освіти. Це не є необхідним з економічних чи адміністративних міркувань. Так, все досить просто: одні люди повинні прибирати вулиці, інші повинні керувати громадським транспортом, а деякі повинні стояти біля кас, проголошуючи «безкоштовну касу!». Крім того, якби всі перетворилися на інтелектуалів зі ступенем та широким кругозором, вони перетворилися б з колективу на безліч окремих осіб — як би ними керували? Ще однією проблемою є нестача кваліфікованих освітян, які б забезпечували вищу освіту всім. Знання потребують витрат — унікальні знання особливо дорогі, оскільки ними володіє небагато обраних.
Банки слугують кровоносною системою держави, що робить вигідним для уряду те, що ви не можете придбати житло одразу, а натомість повинні користуватися банківськими послугами. Усі ці іпотечні кредити та пільгові автокредити відображають ту саму турботу, яку фермер виявляє до своїх овець під час стрижки: він точно не хотів би завдати їм шкоди чи вбити їх, оскільки незабаром вовна відросте, що дозволить стригти їх у майбутньому.
Джерело: ukr.media
