Існує окрема група покупців, яким абсолютно байдуже до дискомфорту, який їхні дії можуть завдати іншим. Це явище часто називають «іспанським соромом» – цікавий сценарій, коли людина поводиться вкрай недоречно або дивно, але замість того, щоб відчувати збентеження, вона викликає почуття незручності та розгубленості у тих, хто спостерігає за її поведінкою. Цікаво, що ці люди зберігають непохитну віру в прийнятність своїх дій, залишаючись у блаженному неусвідомленні або ігноруючи той факт, що їхня поведінка порушує загальноприйняті соціальні норми та сприймається іншими як ганебна або неприйнятна, повідомляє Ukr.Media.
Кондитерські вироби та горіхи
Деякі покупці діють за своєю логікою: навіщо витрачати гроші на продукт, якщо можна просто насолодитися ним безкоштовно в магазині? Ці люди зухвало зачерпують цілі жмені цукерок, горіхів чи інших товарів на вагу та прогулюються торговими залами, насолоджуючись своєю «безкоштовною стравою». Для працівників магазинів та більшості інших покупців цілком очевидно, що ці люди не мають наміру платити за товари, які вони споживають. Їхні типові виправдання на кшталт «я просто хотів спробувати перед покупкою» звучать настільки неправдоподібно та нудно, що навіть маленька дитина вважатиме їх непереконливими.
Молоді ледарі
Окрему категорію проблемних клієнтів складають молоді люди, які сприймають магазини не як місця для покупок, а як платформи для створення власного «розважального» контенту. Оснащені смартфонами, вони знімають так звані «пранки» — відео, що демонструють їхні абсолютно неприйнятні витівки: стрибають у контейнери, наповнені товарами, навмисно розбивають кавуни та розливають молочні продукти по всьому торговому залу. Все це робиться заради грубих жартів та лайків у соціальних мережах.
Пошкодження майна
Коли інтелектуальна зрілість людини тісно пов'язана з її біологічним віком, можна спостерігати справді вражаючі прояви «креативності». До них належать: залишання вульгарних або образливих зауважень у книзі пропозицій та відгуків, катання з візками для покупок по парковці та зривання цінників з товарів. Такі дії відображають крайній рівень зневаги до соціальних норм і породжують зрозумілу плутанину серед розсудливих людей.
Вони також переслідують працівників
Особливо гнітючою є ситуація, пов'язана з постійною поведінкою деяких відвідувачів щодо працівників магазину. Молоді касири щодня зазнають незграбних та недоречних залицянь. Особливо кумедно, але водночас і прикро, що ці чоловіки майже завжди намагаються розпочати контакт з позиції домінування та впевненості в собі. Їхні часом зухвалі та нетактовні зауваження, такі як: «Дівчинко, я тебе помітив; кидай цю нудну роботу та терміново тікай зі мною, я твій останній шанс на щастя», виглядають не лише недоречними, а й відверто смішними.
Вони читають проповіді.
Деякі клієнти відчувають непереборне бажання продемонструвати свій уявний високий статус навіть у найбуденніших ситуаціях. Вони приїжджають до простої пекарні на таксі, ніби на важливу ділову зустріч. Вони демонстративно крутять на пальцях ключі від дорогого автомобіля, прагнучи привернути увагу, щоб усі присутні помітили цей «символ престижу», або ж одягають екстравагантний вечірній одяг. Така поведінка, природно, викликає питання: для кого насправді призначена ця демонстрація? Зрештою, постійні відвідувачі бюджетних магазинів навряд чи оцінять ці спроби справити враження, а персонал зосереджений на виконанні своїх робочих обов'язків, а не на оцінці символів статусу клієнтів. Такі демонстрації показності часто свідчать про глибоку невпевненість і прагнення до зовнішнього підтвердження власної важливості.
Спіймали злодіїв
Окремий випадок «іспанського сорому» виникає, коли спостерігаємо за поведінкою осіб, затриманих під час крадіжки товарів. Слухання абсурдних і часто непереконливих вигадок цих осіб може викликати почуття сорому за їхню нездатність чесно зізнатися у своїх діях. Замість того, щоб проявити елементарну мужність і заявити: «Так, я вкрав і мене спіймали», вони вдаються до дивних виправдань, ділячись клішованими історіями про важке життя, хворих батьків, голодних дітей або стверджуючи, що «там абсолютно нічого їсти». Ці наративи настільки типові та зношені, що втрачають будь-яку достовірність, особливо коли вкрадені речі є не предметами першої необхідності, а скоріше алкоголем, сигаретами чи делікатесами. Сором виникає не стільки з самого акту крадіжки, скільки з відсутності елементарної гідності та небажання брати на себе відповідальність за свої дії.
Це дитина, а я мати.
Особливо напружені ситуації виникають, коли батьки дозволяють своїм дітям поводитися абсолютно неприйнятно в громадських місцях під виглядом старомодної фрази: «Він же дитина!». Бруд від дитячого взуття на товарах чи меблях – це лише найм’якший прояв такої безвідповідальності. Набагато гірше, коли неслухняні діти бігають між проходами, чіпають інших покупців, кричать, влаштовують істерики або псують товари, тоді як їхні батьки повністю ігнорують таку поведінку, вважаючи, що їхній батьківський статус звільняє їх від відповідальності за дії дитини. У таких випадках часто найбільше страждає дитина, яка не має необхідного виховання та розуміння меж прийнятної поведінки. Спроби звернутися до таких батьків зазвичай марні та провокують лише агресивну реакцію.
Джерело: ukr.media
