Невелика висота стель часто здається непереборною перешкодою, але рішення може лежати просто під ногами. Дизайнери інтер’єрів давно використовують оптичні ілюзії, що створюються покриттям для підлоги, для корекції пропорцій приміщення.
Один з найдієвіших прийомів – укладання дощок для підлоги, плитки або ламінату у напрямку до найкоротшої стіни. Довгі, безперервні лінії, що йдуть перпендикулярно до цієї стіни, візуально розтягують простір вгору. Цей принцип використовує особливості людського сприйняття перспективи, повідомляє кореспондент Біловини.
Дослідження в галузі психології сприйняття простору, подібні до робіт, що публікуються в «Journal of Environmental Psychology» , підтверджують вплив спрямованих ліній на оцінку розмірів кімнати. Поздовжні лінії підлоги змушують погляд рухатися нагору, створюючи ілюзію більшої висоти.
Крупноформатна плитка чи широкі дошки підлоги також сприяють цьому ефекту. Найменша кількість швів і стиків створює більш однорідну поверхню, яка не дробить простір візуально. Знаменитий дизайнер Келлі Вестлер часто застосовує цей прийом у проектах з обмеженою висотою стель.
Світлі тони покриття – ще один потужний союзник у боротьбі за візуальну висоту. Підлога у відтінках білого, світло-сірого, бежевого або натурального світлого дерева відображає більше світла. Це робить приміщення світлішим і повітрянішим, що суб’єктивно збільшує його обсяг, включаючи висоту.
Принцип відображення світла світлими поверхнями широко описаний у працях з дизайну інтер’єру, наприклад, у практичних посібниках, які використовуються професіоналами. Він працює синергетично із спрямованим малюнком укладання.
Глянцеві або напівглянцеві фінішні покриття для підлоги посилюють світловідбиття. Полірований бетон, лакований паркет або глянсова плитка буквально «піднімають» світло, візуально розсуваючи межі кімнати. Архітектор Пітер Маріно майстерно використовує глянець для створення відчуття простору.
Важливо уникати контрастних меж між підлогою та стінами у вигляді темних плінтусів чи бордюрів. Краще вибрати плінтус, що збігається за кольором або зі стіною, або з підлогою. Це створює плавний перехід, не акцентуючи лінію підлоги і не опускаючи стелю.
Використання одного і того ж покриття для підлоги в суміжних приміщеннях без порогів посилює відчуття простору. Безперервність підлоги розширює простір, а висота стелі здається пропорційно більшою у такому єдиному обсязі. Цей метод рекомендовано у навчальних програмах багатьох дизайнерських шкіл.
Килими для підлоги великого розміру з суцільним малюнком або без явного орнаменту також підтримують цілісність сприйняття. Дрібний, контрастний візерунок на килимі, навпаки, може візуально «приземляти» простір, чого слід уникати. Дизайнери інтер’єру застерігають від дроблять простір візерунків у невеликих кімнатах.
Поєднання світлого спрямованого покриття на підлозі зі світлими стінами та стелею дає максимальний ефект «підняття». Монохромна або близька за тоном гамма усуває візуальні перепони, дозволяючи погляду вільно ковзати вгору. Принцип єдності палітри кольорів для розширення простору є базовим в дизайні.
Правильно обране покриття для підлоги стає не просто тлом, а активним інструментом корекції пропорцій. Воно здатне буквально перетворити сприйняття висоти кімнати, роблячи її комфортнішою та просторішою без реальної перебудови. Цей дизайнерський трюк відкриває нові можливості для старих приміщень.