Фінмоніторинг Фото: Getty Images
При відкритті банківського рахунку важливо враховувати, що фінустанова має право виявляти зацікавленість джерелами коштів клієнта. Звернення від служби фінансового нагляду може надходити у формі сповіщення в мобільному додатку або офіційного листа з вимогою пояснити природу надходжень та характер витрат. Які наслідки можливі в такій ситуації та чи має банк повноваження інформувати податкову про доходи клієнта — пояснює податкова експертка Київського центру підтримки та розвитку бізнесу Олександра Томашевська.
З якої причини банки перевіряють джерела коштів клієнтів?
«Заглиблюватися в деталі законодавства не має сенсу, але суть у тому, що комерційні банки та фінансові установи зобов’язані виконувати функції фінмоніторингу — систему заходів, спрямованих на профілактику протиправних дій, зокрема ухилення від оподаткування. Іншими словами, банк, обслуговуючи клієнта, може запобігти злочину шляхом блокування сумнівних операцій або припинення співпраці з недобросовісними особами. Саме тому фінустанови мають право розслідувати транзакції клієнтів. Так, вони можуть задавати незручні питання: яке походження коштів на вашому рахунку, чи сплачені податки, чи готові ви надати декларацію або пояснити призначення фінансових операцій», — роз’яснює Олександра Томашевська.
Сумнівні транзакції: чи інформуються про них відповідні органи?
Законодавство з фінмоніторингу визначає лімітну суму операцій, які обов’язково аналізуються, — 400 тис. грн. Транзакції, що досягають або перевищують цю межу, автоматично потрапляють під нагляд. Проте розмір — лише один із критеріїв. Банки також аналізують характер операцій, незалежно від їх обсягу.
«Якщо особистий рахунок використовується для бізнесу, наприклад, при отриманні численних невеликих транзакцій, схожих на виручку від торгівлі, банк може вимагати пояснень навіть за незначні суми. Підозру також викликають часті зняття великих сум готівки, оскільки це може свідчити про обслуговування третіх осіб, операції з чужими коштами або використання рахунку як підставного. Надання клієнтом чітких пояснень може розвіяти сумніви фінустанови. Або ж ні», — додає експертка.
Дехто вважає, що інформація про підозрілі операції автоматично передається податковій, із наслідками у вигляді перевірок. Насправді, якби це відбувалося, податківці не встигали б охопити навіть частину населення. Наразі дані про рух коштів передаються податковим органам виключно за судовим рішенням. Однак інформація про виявлені порушення може надходити до Держфінмоніторингу, який аналізує схеми ухилення від податків. Крім того, банк має право припинити обслуговування клієнта з високим ризиком порушень законодавства. Критерії ризику визначаються внутрішніми правилами установи та різняться між банками.
Як аргументувати джерела коштів на картці?
«Головна порада: давайте чесні відповіді. Заробляти гроші легально — не протизаконно. Правопорушенням є лише їх нерозкриття. Тому, якщо ви заробляєте через онлайн-продажі, фріланс або отримуєте гонорари від фізичних осіб — відкрито повідомляйте про це банку. Зазвичай фахівцям потрібно лише чітко розуміти природу ваших операцій», — наголошує Олександра Томашевська.
У разі великих транзакцій доречно оформити статус ФОП та сплачувати єдиний податок, використовуючи бізнес-рахунки. Альтернативою є подання річної декларації як фізичною особою – наприклад, для доходів від роялті, валютних угод, криптоактивів або дивідендів із-за кордону.
«Отже, ключовий висновок: запит щодо операцій — це тривожний сигнал. Вам необхідно визначитися: вести бізнес із офіційним статусом, декларувати доходи як фізична особа або поєднувати обидва підходи. Без легалізації доходів існує ризик відмови в банківському обслуговуванні доти, доки не буде налагоджено оподаткування», — підбиває підсумок Томашевська.