Дональд Трамп розробляє концепцію міжнародної організації “Рада миру”, що буде виступати альтернативою ООН. Держави, які хочуть отримати постійне членство, повинні зробити внесок у розмірі 1 млрд доларів.
Експрезидент США Дональд Трамп працює над планом нової інтернаціональної організації під назвою “Рада миру”, що має бути альтернативним варіантом ООН. Згідно з проєктним документом, держави, котрі прагнуть отримати безстрокове членство в Раді без потреби в переобранні кожні три роки, мають зробити разовий внесок у розмірі 1 мільярда доларів. Про це інформує УНН.
Подробиці
Запропонована Трампом “Рада миру” цього тижня стала однією з головних тем для міжнародних діячів у Давосі. Незважаючи на те, що про її заснування було повідомлено ще кілька місяців тому в рамках мирного плану адміністрації щодо Гази, питання персонального складу та компетенції органу досі є невирішеними.
Адміністрація США оприлюднила свіжі відомості стосовно керівництва Ради, а сам експрезидент нещодавно зауважив, що її сфера діяльності може виходити за рамки виключно сектора Гази. Разом з тим, створення Ради миру зустрічає опір з боку союзників Америки, оскільки держави ще вагаються – долучатися до ініціативи чи відмовлятися від участі.
Коли і з якою метою була сформована Рада миру?
Про створення Ради миру вперше заявили у вересні як про ключовий елемент плану з 20 пунктів адміністрації Трампа щодо досягнення тривалого миру в Газі та всьому регіоні Близького Сходу. У плані її було описано як новий інтернаціональний перехідний орган, який має визначати засади та керувати фінансуванням відбудови Гази до того моменту, коли Палестинська автономія завершить програму реформ і зможе безпечно та ефективно повернути контроль над Газою.
У матеріалі було зазначено, що даний орган буде спиратися на кращі міжнародні стандарти для формування сучасного та ефективного управління, яке служитиме жителям Гази та сприятиме залученню інвестицій.
Хто очолює Раду миру?
На чолі Ради миру стоїть експрезидент Трамп, який може залишатися на цій посаді до тих пір, поки сам не відмовиться від неї.
За інформацією адміністрації США, до призначеної “засновницької Виконавчої ради” входять:
- державний секретар США Марко Рубіо;
- спеціальний посланник США Стів Віткофф;
- зять експрезидента Трампа Джаред Кушнер;
- колишній прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер;
- мільярдер-фінансист Марк Роуен;
- президент Групи Світового банку Аджай Банга;
- радник з національної безпеки Роберт Габріель.
Окремо утворюється так звана “Виконавча рада Гази”, яка має “сприяти ефективному керівництву та наданню послуг найвищого рівня для просування миру, стабільності та добробуту народу Гази”. До її складу входять:
- Стів Віткофф;
- Джаред Кушнер;
- міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан;
- Алі аль-Таваді, міністр зі стратегічних питань в офісіпрем’єр-міністра Катару;
- керівник розвідки Єгипту генерал Хассан Рашад;
- Тоні Блер, колишнійпрем’єр-міністр Великої Британії;
- Марк Роуен, американськийбізнесмен-мільярдер, головний виконавчий директор (CEO) Apollo GlobalManagement;
- міністерка з питань міжнародного співробітництва ОАЕРім аль-Хашимі;
- болгарський дипломат Ніколай Младенов;
- ізраїльський бізнесмен Якір Габай;
- Сігрід Кааг, колишня віцепрем’єрка Нідерландів іекс-посланниця ООН.
Старшими радниками Ради, відповідальними за поточну операційну роботу, призначені:
- Ар’є Лайтстоун;
- Джош Ґруенбаум.
Кого запрошено до Ради миру?
За даними на четвер, 22 січня, запрошення було надіслано більше ніж 50 країнам.
Серед них – росія, незважаючи на її поточну агресію проти України та заяви адміністрації Трампа про те, що рф становить настільки серйозну загрозу національній безпеці США, що Сполученим Штатам потрібно придбати Гренландію для протидії їй.
Трамп заявив, що передав запрошення президенту росії володимиру путіну.
Також було запрошено білорусь, котра підтримує росію у війні проти України. Її лідер олександр лукашенко прийняв запрошення. Таким чином, критерії, за якими Адміністрація США визначає перелік запрошених країн, залишаються незрозумілими.
Цинічною виглядає реакція путіна. Глава кремля під час засідання Ради безпеки рф прокоментував ініціативи президента США та ситуацію навколо Гренландії. Він заявив про готовність направити 1 мільярд доларів із заморожених російських активів до “Ради миру”, куди раніше отримав запрошення від американського лідера.
Хто приєднався до Ради миру, а хто відмовився?
За словами спеціального посланника США Стіва Віткоффа, до Ради миру дали згоду приєднатися до 25 країн, проте публічно про це повідомила лише частина з них.
Я думаю, що у нас вже більше 20, можливо 25 світових лідерів, які дали свою згоду
– зауважив Віткофф у Давосі.
Серед країн, котрі оголосили про прийняття запрошення: Ізраїль, Єгипет, Азербайджан, Косово, Об’єднані Арабські Емірати, Білорусь, Марокко, Угорщина, Катар і Канада.
Інші держави ще розглядають можливість участі.
Норвегія та Швеція, у середу 21 січня, заявили, що наразі утримуються від участі через занепокоєння умовами приєднання. Франція має намір відмовитися від участі через побоювання, що статут “Ради миру” виходить за межі мандата щодо Гази та порушує фундаментальні принципи й структуру Організації Об’єднаних Націй.
У відповідь Трамп заявив, що введе 200-відсоткові мита на французьке вино та шампанське, якщо Франція не приєднається до Ради миру.
Чи отримала запрошення до “Ради миру” Україна?
Україна отримала запрошення приєднатися до Ради миру, однак президент Володимир Зеленський вважає складним членство в ній спільно з росією та білоруссю, які є ворогами.
Запрошення ми отримали. Дипломати працюють над цим запрошенням. росія наш ворог, білорусь їх союзник. Чесно кажучи, наразі для мене дуже важко уявити, як ми з росією можемо бути разом в тій чи іншій раді. І це не стосується цієї ради миру. Просто росія – це про “раду війни”. І білорусь разом з ними. А саме режим лукашенка
– заявив Зеленський.
Чи має Рада миру замінити Організацію Об’єднаних Націй?
Президент Трамп заявив, що Рада миру “може” замінити ООН.
Розумієте, ООН просто не була дуже корисною. Я великий прихильник потенціалу ООН, але вона жодного разу не реалізовувала свій потенціал
– сказав президент США.
Разом з тим, він додав, що ООН необхідно дозволити продовжувати роботу, адже її потенціал “надзвичайно великий”.
У листопаді 2025 року Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію, котра схвалила створення Ради миру, але з мандатом, обмеженим виключно Газою. Резолюція вітала створення Ради миру “як перехідної адміністрації з міжнародною правосуб’єктністю”, що повинна визначати засади та координувати фінансування відбудови Гази. Вона також підтримала 20-пунктний мирний план адміністрації Трампа та дозволила державам, які співпрацюють із Радою, створювати стабілізаційні сили на території Палестини.
Що означає “Рада миру” для світу і в чому небезпека: Історичні аналогії
Поточні процеси навколо “Ради миру” Трампа віддзеркалюють історичну траєкторію Ліги Націй після Першої світової війни. Ліга Націй – це інтернаціональна організація, сформована після Першої світової війни у 1920 році для запобігання війнам і забезпечення колективної безпеки. Створена як інструмент колективної безпеки, Ліга виявилася нездатною ефективно працювати через відсутність єдності великих держав і дієвих механізмів примусу. Коли агресори почали відкрито порушувати міжнародне право – Японія в Маньчжурії, Італія в Ефіопії, Німеччина в Європі – інституція втратила авторитет і фактично перестала виконувати своє призначення ще до початку Другої світової війни.
Сьогодні світ знову вступає у подібну фазу кризи. Міжнародний порядок руйнується не одразу, а через паралельні утворення, ситуативні союзи та вибіркове застосування правил. Створення альтернативних механізмів врегулювання за межами універсальних норм означає не реформу, а відмову від спільного правового поля – так само, як у 1930-х роках Лігу Націй витіснили двосторонні угоди та політика умиротворення. Саме на цю трансформацію звернув увагу прем’єр-міністр Канади Марк Карні, заявивши у Давосі, що “старий порядок більше не повернеться”, а середні країни змушені співпрацювати, адже “якщо нас немає за столом, ми стаємо частиною меню”. За його словами, великі країни все частіше використовують економічний тиск як інструмент зовнішньої політики, що тільки пришвидшує розпад системи правил.
Особливо небезпечною є логіка залучення агресора без відповідальності. У міжвоєнний період це подавалося як шлях до стабільності, але на ділі лише заохочувало застосування сили. Сьогодні подібний сигнал створює готовність залучати росію до нових “мирних ініціатив” без припинення війни та покарання за злочини.
Історичні наслідки такого підходу добре відомі: крах Ліги Націй привів не до миру, а до гонки озброєнь і глобальної війни. Тому нинішнє знецінення ООН і поява “клубів миру” є рухом у протилежному напрямку – до світу, де правила діють лише для беззахисних.
Для України ця аналогія особливо промовиста: саме так у 1930-х роках безпекою менших держав пожертвували заради ілюзії стабільності. Досвід Ліги Націй доводить: такі компроміси не зупиняють війну, а лише відкладають її у значно масштабнішій і руйнівнішій формі.