Затвердження очільника Державної авіаційної служби України безпосередньо впливає на національну безпеку, обороноздатність та захищеність критичної авіаційної інфраструктури. Саме тому вибір між прозорим змаганням та закритим затвердженням є вибором між кваліфікованим керівництвом та політичними небезпеками у стратегічно важливій галузі. Організація відкритого конкурсу – це єдиний інструмент зменшити загрози для держави та забезпечити віру в рішення влади.
Обрання голови Державної авіаційної служби України вже давно вийшло за рамки типової кадрової процедури. По суті, мова йде про обрання моделі управління стратегічно значущим регулятором: відкритої та професійної або ж прихованої, закулісної і політично мотивованої. І саме зараз уряд стоїть перед вибором, який матиме прямі наслідки для обороноздатності країни. Як слід вчинити уряду щоб вберегти одну з найважливіших сфер, читайте в матеріалі УНН.
Офіційно Кабінет міністрів може призначити голову Державної авіаційної служби України без публічного змагання – військовий стан це дозволяє. Але головне слово тут – може, а не повинен. Оскільки чинне законодавство не забороняє оголошення відкритого змагання на посаду навіть у воєнний час. Тим паче, практика проведення відкритого відбору на посаду неодноразово застосовувалась урядом вже після 2022 року. Тобто питання – не в правових обмеженнях, а тільки в політичній волі.
На тлі повномасштабної війни Державна авіаційна служба перестала бути “технічним” органом. Адже вона несе відповідальність за сертифікацію авіаційної техніки, допуск підприємств на ринок, безпеку перельотів, а також за рішення, що безпосередньо впливають на виконання оборонних замовлень, логістику, гуманітарні та евакуаційні місії. Прорахунок або навмисне шкідливе рішення в цій сфері – це не просто управлінський недолік, а небезпека для національної безпеки.
З цієї причини обставини навколо одного з кандидатів на голову органу Ігоря Зелінського, якого віцепремʼєр Олексій Кулеба подав на розгляд Кабміну, викликає велику кількість питань.
Як раніше повідомляв УНН, Зелінський у сфері авіації не новачок – він працював заступником голови Державної авіаційної служби України та був звільнений у 2025 році. Представники авіаційної галузі пов’язують період його роботи із систематичним занепадом транспортної авіації. За цей час з українського реєстру фактично зник флот Іл-76, який має критичне значення для військових і гуманітарних перевезень. Частина бортів була виключена з реєстру, частина – заблокована регуляторними рішеннями, а деякі фактично перейшли під контроль росії.
Додаткові запитання щодо кандидатури Зелінського виникають і на тлі одного з його найбільш резонансних рішень авіаційної сфери, ухвалених вже після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Мова йде про використання документів російської підсанкційної компанії ПАТ “Іл”. Незважаючи на чинний санкційний режим, Зелінський видавав сертифікати перегляду льотної придатності літаків на основі рішень цього підприємства, фактично легалізуючи документи компанії країни-агресора через українського державного регулятора. І це при тому, що в Україні на той момент вже існувала сертифікована організація, здатна здійснювати відповідний технічний супровід без залучення російських структур.
За оцінками фахівців, такі рішення не лише суперечили санкційній політиці України, а й створили прямі загрози для національної безпеки, адже фактично відкрили можливість продовження взаємодії з підприємствами оборонно-промислового комплексу держави-агресора.
Показово, що ці небезпеки вже стали об’єктом уваги правоохоронних органів. Так, Служба безпеки України проводить спеціальну перевірку кандидата на посаду голови Державіаслужби Ігоря Зелінського, під час якої врахує можливу шкоду державі у разі його призначення. Про це раніше повідомляв УНН із посиланням на відповідь уповноважених органів.
Регулятор не має права видавати дозвільні документи, сертифікати чи інші акти, якщо їх підставою є рішення або висновки російських компаній, що перебувають під санкціями. Санкційний режим означає повну заборону будь-якої прямої чи опосередкованої співпраці. Видача дозволу в такій ситуації фактично легалізує вплив підсанкційного суб’єкта через державний орган України
– зазначив юрист Дмитро Касьяненко.
На цьому тлі прагнення Кулеби призначити керівника Державної авіаційної служби України без відкритого змагання виглядає щонайменше незвично. Адже повноцінний відкритий відбір автоматично означав би публічні співбесіди, питання щодо минулих рішень, аналіз діяльності кандидатів і порівняння альтернатив. Саме цього, вочевидь, намагаються уникнути.
В коментарі УНН політолог Володимир Цибулько прямо вказав на системну проблему таких призначень. За його словами, вибір за принципом лояльності, а не професіоналізму, неминуче призводить до деградації державних інституцій. А у випадку з авіаційною галуззю ці наслідки можуть бути катастрофічними.
Насправді, якість призначених поза конкурсами функціонерів дуже низька, і це призводить просто до катастрофічних наслідків
– вважає Цибулько.
Нагадаємо
Україна вже готується до відновлення конкурсів на ключові посади. Відповідні рішення й законодавчі зміни перебувають у процесі ухвалення. Тож спроби призначити голову Державної авіаційної служби України “швидко і без галасу” саме зараз виглядають, як спроба встигнути до моменту, коли конкурсний механізм стане неминучим.
Головний висновок у цій історії очевидний: уряд повинен оголосити відкритий конкурс на посаду голови авіаційного регулятора. Це не суперечить закону, не заважає воєнному управлінню і, навпаки, є чи не єдиним способом обрати дійсно компетентного керівника. Прозорий відбір мінімізує ризики для обороноздатності, зніме питання щодо політичних домовленостей і продемонструє, що держава навіть у часи війни здатна діяти відкрито та відповідально. А особливо у сфері, де ціна прорахунку – безпека країни.