У період повномасштабної російської агресії Віктор Боровко воював за Авдіївку, Кам’янку, Верхньоторецьке. Після поранення бійця за медичними показаннями перевели до Полтавського обласного ТЦК та СП. Проте, 2 травня минулого року 36-річний сержант разом з правоохоронцем Анатолієм Ілляшенком нещасно померли внаслідок автокатастрофи на автошляху Кременчук — Полтава під час виконання службових обов’язків. Зіткнення сталося за участю поліцейської машини та легкового авто Opel Insignia. Відомо, що в транспортному засобі правоохоронців, який потрапив у ДТП, знаходилося четверо осіб, в тому числі один цивільний.
«Він віддано вірив в Україну»
Віктор мав псевдонім «Бора». Він став на захист України ще у 2015 році: воював в АТО на території Луганської та Донецької областей у складі 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. У 2020 році уклав контракт і продовжив військову службу в зоні проведення ООС. У 2021 році приєднався до діяльності з виховання юнацтва для підвищення національної свідомості, став очільником військово-патріотичного гуртка «Штурм-2», де ділився своїм військовим досвідом та загартовував у молоді дух істинних патріотів. У найбільш критичний час для держави, у 2022 році, з власної волі вступив до лав 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. Брав участь у бойових зіткненнях (в Авдіївці, Кам’янці, Верхньоторецькому), захищав українську землю від окупантів, залишаючись вірним присязі до кінця.
ВІДЕО ДНЯ
Віктор Боровко став на захист України ще у 2015 році: брав участь в АТО на території Луганської та Донецької областей у лавах 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади
У 2023 році після отриманих травм і серйозної контузії був направлений у центр комплектування. Виконував завдання з налагодження мобілізаційної роботи, підтримки військових частин і взаємодії з сім’ями оборонців. Хоробрий воїн відзначений нагородою Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнакою Полтавської районної ради «За особливі заслуги перед громадою Полтавського району», почесним нагрудним знаком командувача Сухопутних військ ЗСУ «За службу», нагрудним знаком «Учасник АТО».
«Хоча я й не знала Віктора особисто, але знала про його діяльність і про те, як він щиро вірив в Україну, як старався у підлітків з юного віку сформувати правильний патріотизм, щоб потім вони не стояли з розгубленими очима, бо тут війна і єдиний вихід — це тікати звідси, — каже „ФАКТАМ“ авторка проєкту „Наші“ Оксана Шабас. — Віктор — один із небагатьох в Україні, для кого війна почалася не в лютому 2022 року, а у 2015-му. Це та людина, яка віддано обороняла мій край, мою Донеччину, ще під час АТО, разом з моїм другом Артемом Тимченком, пам’яті якого присвячено мистецький проєкт „Наші“. Артем спостерігав за військово-патріотичним клубом „Штурм-2“ та роботою Віктора, а останній завжди не забував вітати Артема з днем народження, навіть коли Артема вже не було. Ось така повага один до одного справжніх воїнів! 25-та бригада — це саме та бригада, яка під час АТО тримала позиції біля Авдіївки та всі 7 років не дозволяла просуватися тим нелюдам. 25-ка завжди була паличкою-виручалочкою й закривала собою найбільш небезпечні позиції на Донеччині та Луганщині, і це триває й досі».
РЕКЛАМА
Портрет Віктора Боровка написала Оксана Шабас, авторка проєкту «Наші»
Читайте також: Утримував лінію фронту 84 дні, долав мінні поля й використав бджіл у бою: розповідь про звитяги триразового кавалера «Хреста бойових заслуг»
«Віктор ніколи не шукав нагород та не вихвалявся ними»
Зі слів співрозмовниці, Віктор Боровко завжди був для неї взірцем справжнього патріота, військового та людини з великої літери, тому що він не розділяв країну й усвідомлював, як важливо зберегти власні території.
РЕКЛАМА
«Він розумів, що свідомість людини можливо змінити, правильно працюючи з нею та підтверджуючи діями та результатами, що бути українцем — це чудово, — ділиться пані Оксана. — Він справжній герой, і це ніщо й ніхто не змінить. Віктор ніколи не шукав нагород та не вихвалявся ними, він виконував свою роботу саме так, як вважав за необхідне, саме так, як підказувало йому серце.
Про те, що Віктора не стало, я почула 30 вересня 2025 року… Це мене дуже приголомшило, важко у це повірити та змиритися! Зараз розпочався новий етап боротьби нашого «Бори» — його оборона з Небесної варти. Я досі вірю в його силу та присутність. Я впевнена, що його дружина Лариса зробить усе, щоб Віктора пам’ятали, і я рада тим, що теж буду частиною цього!”
Могила героя
У Віктора Боровка залишилися дружина, дочка, батьки. Віддати шану загиблому прийшов і пан Володимир, який з 2015 року знав його по військовій службі, а пізніше — по територіальному центру комплектування.
РЕКЛАМА
«У мене просто немає слів. Ніхто досі не може повірити, що таке сталося. Дуже хороша людина, комунікабельна. У нього ніколи не було недругів. Він дуже любив дітей, щороку організовували спортивний табір, де з дітьми займався», — говорить Володимир, позивний «Топаз», який знав покійного Віктора Боровка.
Раніше «ФАКТИ» розповідали історію бійця «Танчика», котрий 21 день утримував позицію та помер від російського снаряда.