Злидні, побої, зґвалтування: одкровення Надії Вікарій про жорстоку матір та братів-мучителів.

Найближчі люди обернулися для Надії Вікарій на найбільшу трагедію в житті, і лише через більш ніж два десятиліття вона наважилася звільнитися від цього психологічного вантажу та поділитися власною історією. У соцмережах жінка повідомила, що протягом п’яти років страждала від зґвалтувань з боку двох братів, котрі зараз проходять службу в армії. Також сексуальне насильство спіткало і її старшу сестру Дашу, котру родичі позбавили життя. Про таємне захоронення дитини на звалищі відходів «ФАКТИ» інформували ще в 2008 році. Тоді наша журналістка відвідала оселю Тетяни Саннікової та особисто з нею поговорила. Проте запевняла, що не надто симпатизує дівчаткам, а Даша була слабкою і коли несподівано померла, то її поховали неподалік від дому: «Ексгумація тіла доньки не виявила нічого злочинного. Виходить, що я ні в чому не винна…».

ВІДЕО ДНЯ

Скрин допису Надії Вікарій у Threads

Зі слів 31-річної Надії, вона була восьмою дитиною, а її сестра Даша — на рік старшою. Загалом їхня мати Тетяна Саннікова дала життя 12 дітям — восьми хлопцям і чотирьом дівчаткам. Ольга та Світлана Саннікови — від першого чоловіка, а Дмитро, Сергій, Антон, Євген, Дарія, Надія, Михайло, Володимир, Віталій та Богдан Вікарії — від другого. Батько дітей Дмитро Вікарій постійно з ними не проживав. Найстарша сестра Ольга, як стверджує Надія, теж жила окремо, з бабусею. Про це пише видання «Бабель», репортери якого відвідали Житомирщину, звідки походить родина, розпитали свідків тих подій, розшукали шкільні документи 20-річної давності, поговорили з правоохоронцями та декілька разів зустрілися із самою Надією Вікарій.

«Антисанітарія, безлад, в квартирі сила-силенна тарганів, підлога брудна, жодного разу не мита, речі дітей забруднені», — цитує «Бабель» особову справу Надії, в котрій вказані причини вилучення в 1995 році дітей. Також в документі зазначено, що діти були голодні, спали на вкритій матрацом підлозі, їх нерідко зачиняли вдома без нагляду дорослих.

Читайте також: Жорстоко бив та тримав на ланцюгу: на Дніпропетровщині вітчим мучив 5-річного пасинка

РЕКЛАМА

«Вона дуже уперта. Владу обожнювала тримати, всі по струнці ходили»

«Згодом разом із братами й сестрами Надю виховували в житомирському інтернаті № 4. Це було непросте життя: деякі вихователі, як каже Надя, били дітей, і, незважаючи на це, там їй було краще, ніж у рідній родині. Вона з теплотою згадує директора — часто прибігала до його кабінету просити презентів чи жалітися», — пише Бабель.

Діти перебували в інтернаті до 2003 року. Сестри Надя і Даша тоді навчалися в другому класі.

Колишній директор інтернату згадує Тетяну Саннікову як жінку з суворим характером: «Вона дуже уперта. Владу обожнювала тримати, всі по струнці ходили».

РЕКЛАМА

Він також зауважив, що не всі діти хотіли повертатися до матері, яка «вибила» чотирикімнатну квартиру в Бердичеві.

Голод, побої, знущання

«Нас із Дашею (вдома) били, зв’язували, і ми усвідомлювали, що не бажаємо такої мами». Матір Надя називає тільки Борисівною. Від Борисівни, за її словами, їм із сестрою діставалося за найменші провини, наприклад, за зламаний олівець. Дівчат ставили на коліна на цілу ніч, привʼязували до ніжок стола, загортали в мішок. Тоді ж, як стверджує Надія, вони з Дашею почали страждати через сексуальне насильство одного зі старших братів", — йдеться в розслідуванні.

Скрин допису і статті у «ФАКТАХ»

У великій квартирі Надя та Даша спали на підлозі — біля радіатора. Іншого місця для них не знайшлося: «Спати на дивані зі Свєтою у дівчат виходило, лише коли в гості приїжджав батько або старша сестра Оля».

Заступатися за дівчат перед матір’ю намагався найстарший брат, Дмитро, — Надя згадує його з вдячністю, це тепер її улюблене чоловіче імʼя. Але коли він пішов служити, захищати дівчат стало нікому.

«Братів вона дуже любила, пишалася і всім розповідала, які в неї чудові сини. Вона виховала ґвалтівників і садистів, і дуже цим тішилася. І тішиться досі», — каже дівчина. Її слова стосуються двох братів.

РЕКЛАМА

Хлопчиків і дівчаток віддали навчатися в місцевий колегіум № 14. Оскільки між Дашею і Надією була лише одна річниця народження, вони пішли в один клас — третій.

Читайте також: На перерві бив ліцеїста ногами: поліція Рівненщини відкрила справу на нестриманого вчителя фізкультури

Одна з однокласниць дівчат, котра попросила не розголошувати її імені, повідомила, що згодом у Даші почалися певні проблеми зі здоров’ям, і вона перестала відвідувати школу.

«Мати казала, що вона хворіє, приносила якісь довідки. А Надя нам, як дітям, розповідала, що вона не в лікарні, що мама її забрала додому і знущається. Надя постійно приходила в школу із синцями — казала, що її побила мама. А якось прийшла з побитими передніми зубами. Чи то мама її об умивальник вдарила головою, чи то на неї умивальник… Коротше, сильно вдарила — так, що в неї аж зуби — два передні — побилися», — згадує однокласниця.

Надя пригадує, вони з Дашею постійно відчували голод — вдома їм діставалися лише зіпсовані продукти. Якщо хлопці все з’їли, і нічого не зіпсувалося — ходили голодні. Шукати по чужих сумках і знаходити харчі на смітниках Надю навчила Даша.

Надя запевняє, що їх часто звʼязували — або до ніжки стола, або до радіатора. Сестра навчила її розвʼязуватися.

За словами Надії, насильство почалося ще в Житомирі, коли їх забирали на вихідні. Ще більше знущань було в Бердичеві. Згодом, розповідає дівчина, старший брат почав залучати до цього процесу молодшого — він на той час ще не досяг статевої зрілості, тож спершу, в основному, торкався дівчат і спостерігав. А вже в підлітковому віці, коли родина переїхала в село, почав ґвалтувати з проникненням, каже Надія. На той час вона вже була сама — сестра померла.

Поки Даша була жива, дівчата разом намагалися скаржитися матері, проте вона їм не вірила.

«Надія згадує, що їх з Дашею матір змушувала ходити вдома повністю голими. Одягати Надю почали лише після смерті Даші, тобто в десять років. Також, за її словами, коли матір била дівчат, перед цим рвала на них одяг і називала розпусницями, різко хапала за статеві органи і могла вдарити якимось предметом між ногами. Від цих ударів, з її слів, у внутрішній частині тазу, в інтимній зоні, залишилися шрами», — пише «Бабель».

Читайте також: «Коли він почав усе це зі мною робити, я була зовсім дитиною»: у Києві керівника дитячого хору звинувачують у домаганнях та зґвалтуваннях

Реакція Третього окремого армійського корпусу

У Третьому армійському корпусі, де рік тому проходили службу сім братів Саннікових, у відповідь на запит «Бабеля» повідомили, що на момент підготовки відповіді жодних офіційних повідомлень від правоохоронців вони не отримували.

Якщо такі надійдуть, «військове командування забезпечить необхідну взаємодію». Коментувати події, «не пов’язані з виконанням військовослужбовцями обов’язків військової служби», там відмовилися.

Скриншот із сюжету Третьої окремої штурмової бригади, “Бабель”

Як пише «Бабель», окрім зґвалтування, Надія подала заяву про тортури, вбивство і приховування злочину, однак повторно розслідувати обставини, за яких померла Даша, в прокуратурі не планують — нового провадження немає. Про ексгумацію останків наразі, відповідно, теж не йдеться.

Реакція членів сім’ї Надії

Журналісти «Бабеля» також намагалися звʼязатися із членами сім’ї Надії, яких вона публічно згадувала.

Зокрема, вони додзвонилися до старшої сестри Світлани, але вона відмовилася надавати коментарі. Врешті-решт, журналісти приїхали до будинку Тетяни Саннікової, проте її син Євген не дозволив поспілкуватися з жінкою.

«Бабель» зміг поговорити кілька хвилин телефоном лише з найстаршим братом, Дмитром Вікарієм. Надія не звинувачувала його в насильстві. Той відмовився коментувати слова сестри та додав, що ні він, ні інші члени родини не спостерігали вдома того, про що говорить Надя.

А на прохання передати запит про коментар матері і братам відповів, що його сім’я не братиме участі в «медійній кампанії».

За словами Дмитра, допоки триває слідство, родина не коментуватиме ситуацію. У розмові він також зауважив, що Надія зараз збирає кошти у підписників, і в цьому її мотив.

Надя дійсно відкрила збір. Каже, люди перерахували їй понад 200 тисяч гривень. Зараз вона за станом здоров’я не працює — їй діагностували посттравматичний стресовий розлад. Надія надала в розпорядження редакції «Бабель» відповідний документ від психіатра.

Раніше «ФАКТИ» писали про те, що на Сумщині судитимуть офіцера ЗСУ, котрий знущався з солдатів.