Волонтерська спільнота «Київські кажани» надає допомогу громадянам, чиї помешкання постраждали від російських ракет, безпілотників або їхніх уламків. Важливо, що вже через кілька годин після таких влучань добровольці починають працювати на пошкоджених будівлях. Про діяльність «Київських кажанів» «ФАКТАМ» розповіла координаторка цієї команди волонтерів Софія-Катерина Колісник.
«У нашій команді переважно молодь до 20 років»
— Які завдання виконують волонтери «Київських кажанів» на місцях влучань? — ставлю питання Софії-Катерині.
ВІДЕО ДНЯ
— Основна діяльність — закриття віконних прорізів плівкою чи OSB-плитами, а також — прибирання уламків, допомога з переїздом. І різноманітні інші завдання, наприклад, демонтаж пошкоджених дверей, підтягування рам тощо.
Команда «Київських кажанів» та логотип спільнотиРЕКЛАМА
— Які конкретні випадки вам найбільше запам’яталися на місцях влучань?
– Мені, мабуть, найбільше запам’ятався випадок на київських Теремках, який стався в лютому 2024 року: через влучання загорілася квартира зоозахисниці. Ця жінка перебувала у важкому стані. Нашій команді довелося розчищати завали в її домівці на верхньому (приблизно 13−15) поверсі, де загинуло багато тварин. Саме через це — масову загибель домашніх улюбленців від російської атаки — той випадок вразив мене особливо сильно. Ми витягали з-під уламків їхні тіла, складали разом для подальшого поховання.
Зауважу, що зараз порятунком тварин (зокрема, на місцях влучань) займається організація KARG (Kyiv animal rescue group). А тоді, у 2024-му, витягати загиблих котиків і собак (їх там було близько 15) у цій квартирі довелося нам. Серед цих тварин було багато цуценят, які перебували замкнені в клітці, тож вони не мали жодної можливості втекти. У цій клітці вони згоріли живцем.
РЕКЛАМА
— Якщо це сталося на верхньому поверсі, то влучання було в район даху?
— Ні, не так. Той будинок має 18 поверхів. «Шахед» влетів дещо вище середини будівлі.
Ще розкажу про випадок, який стався у 2025 році після одного з найбільш масштабних обстрілів Києва балістичними ракетами. Запам’ятався весь постраждалий будинок, над яким ми тоді працювали. Там загинули люди, серед них — юнак, якому було 17 років. Дуже багато його друзів, однокласників, хлопців, з якими він грав у футбол, долучилися до нашої команди. Частина з них досі з нами. Це наші найвідданіші волонтери.
Софія-Катерина зашиває OSB-плитою віконний отвірРЕКЛАМА
— А як ви приєдналися до команди?
— Приєдналася у 2025 році. До того я знала про «Київських кажанів» і була причетна до їхньої роботи, але як волонтерка та членкиня іншої громадської організації. Знайомі, які знали, що я маю досвід менеджменту та волонтерської роботи на місцях влучань, запросили до команди «Київські кажани».
— Як організовуєте роботи, щоб не заважати рятувальникам?
— Ми приїжджаємо на місця влучань приблизно о 10−11 годині ранку, коли пожежі, як правило, вже ліквідовані. Тож ми маємо змогу розпочати допомагати. Але буває, що починаємо працювати, коли ще щось продовжує горіти — все залежить від конкретної ситуації.
— Яких правил безпеки мають дотримуватися волонтери?
— Базові правила — необхідно мати на собі закритий одяг та закрите взуття. І звісно — одягнути каски, які ми надаємо. Власне, забезпечуємо волонтерів усім необхідним для роботи: крім касок, респіраторами, рукавицями, окулярами, навушниками, інструментами та матеріалами (включаючи витратні матеріали, як-то шурупи тощо). Людина може не знати, як користуватися тим чи іншим інструментом, але це не проблема — навчимо.
Скажу ще дещо про правила безпеки. Особливо наголошуємо нашим волонтерам: якщо побачите вибухонебезпечний або будь-який інший підозрілий предмет, чіпати його категорично не можна. Треба повідомити про підозрілу знахідку координатору, і ми у штабі вирішуємо, що робити (зазвичай звертаємося до відповідних служб).
Хлопці розвантажують OSB-плити
— Певно, у «Київських кажанів» сформувався кістяк команди — люди, які регулярно беруть участь у ліквідації наслідків влучань?
— Так, маємо стабільний склад волонтерів, серед яких — група координаторів (тобто організаторів), я одна з них. Ми організуємо приїзд нашої команди на місця влучань, інструктуємо, що саме там слід зробити. Як я вже згадувала, забезпечуємо засобами індивідуального захисту, інструментами та матеріалами.
— Волонтери яких спеціальностей найбільше потрібні на місцях влучань?
– Особливих вимог до кваліфікації волонтерів ми не висуваємо. Головне — щоб ці люди могли критично мислити і мали щире бажання допомагати. А як виконувати роботу, ми розкажемо і покажемо.
— Скільки приблизно людей у вашій команді?
— Якщо говорити про адміністраторів, то нас 13. А всіх наших волонтерів порахувати непросто, бо склад постійно змінюється. Однак можна сказати, що приблизно 30−40 людей працюють регулярно.
До того ж час від часу приєднуються ті, хто вже тривалий час не брав участі. Ви запитали про кількість. То я вам відповім так: загалом у нашій спільноті є близько півтори тисячі охочих, але певна частина з них брала участь у ліквідації наслідків влучань один-два рази за рік.
Волонтери демонтують вибиті рами
Варто розуміти, що на кожному ураженому будинку до нас долучаються нові добровольці. Трапляється, що люди дізнаються про нашу команду після того, як їхній будинок (або будинок неподалік їхнього житла) зазнав пошкоджень від російських ракет чи дронів. Побачивши, як ми працюємо, багато з цих людей приєднуються до нас, стають нашими волонтерами.
— Переважно хто в вашій спільноті? Це молодь? Люди середнього віку? Жінки? Чоловіки?
— Переважно молодь до 20 років (старшокласники та студенти). Є й старші, але 25 років — це максимум. Дівчат дещо більше (відсотків приблизно 60), ніж хлопців.
— Ви також навчаєтеся?
— Так — на другому курсі університету.
«Київські кажани» прибирають сміття
«Намагаємося працювати з 10−11 ранку до 8−9 вечора. Але на одному з нещодавніх об’єктів ми майже до опівночі „дошивали“ останні пошкоджені віконні отвори»
— У вашої команди є спонсори?
– Нашими спонсорами є небайдужі громадяни. Більшість закупівель робимо за кошти, зібрані на благодійні «банки» (рахунки у тому чи іншому банку — Авт.). Після чергового обстрілу люди (зокрема вдячні мешканці, яким ми допомогли) перераховують нам кошти. За ці доначені гроші закуповуємо все необхідне для усунення наслідків влучань.
Державу ми просимо забезпечувати нас плівкою та OSB-плитами для закриття віконних отворів. Але не завжди нам це надають. Тому долучається благодійний фонд «Рокада», який має певний запас цих матеріалів. Його активісти доставляють їх до постраждалих будинків, безкоштовно роздають мешканцям, і ми допомагаємо зашити віконні отвори. Ще раз скажу, що наша участь є дуже важливою, бо цю роботу ми виконуємо вже через кілька годин після влучання.
— Маєте приміщення для зберігання інструментів та матеріалів?
— Так, склад маємо. Але якщо працюємо на об’єкті, де роботи тривають не один день, то залишаємо інструмент та матеріали на ніч у наметі нашого штабу і виставляємо охорону. Після завершення робіт відвозимо інструменти на склад.
Волонтери спільноти «Київські кажани» розбирають завали
— Як організовано харчування волонтерів?
– До пошкоджених внаслідок влучань будинків приїжджають волонтерські польові кухні (наприклад, команди «Бойовий волонтер»). Також долучаються комерційні ресторани — доставляють комплексні обіди. Ми вдячні всім, хто забезпечує їжею, чаєм, кавою мешканців постраждалих будинків, співробітників рятувальних служб і нас.
— Чи трапляються випадки, коли доводиться надавати мешканцям ще й психологічну підтримку?
– Буває, але не часто, адже на постраждалих локаціях працюють психологи ДСНС (Державної служби з надзвичайних ситуацій — Авт.), а також волонтерських організацій. Ми перенаправляємо до них людей, які потребують психологічної допомоги. Адже в цих ситуаціях головний принцип — не нашкодити.
Так виглядає волонтерський штаб на об’єкті
— Скільки приблизно годин ваша команда працює на пошкоджених об’єктах? Чи може це бути з ранку до вечора?
— Намагаємося працювати з 10−11 ранку до 8−9 вечора. Але якщо є невідкладна робота, то, звісно, не відкладаємо її на завтра. Скажімо, з одного з нещодавніх об’єктів я поверталася додому вже після настання комендантської години, бо майже до опівночі ми «дошивали» останні пошкоджені віконні отвори. Треба було завершити цю роботу, і ми працювали стільки, скільки було необхідно.
Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з письменницею Зоєю Казанжі, яка вважає, що коли в країні триває війна, кожен має робити те, що в нього виходить найкраще.
Фото надані Софією-Катериною Колісник