Прогноз Wood Mackenzie: вугілля залишатиметься в енергетиці довше, ніж очікувалося
Зростання попиту на електроенергію та уповільнення темпів розбудови альтернативних джерел енергії можуть призвести до продовження використання вугілля у світі та витіснення 2100 ГВт газових та відновлюваних потужностей до 2050 року. Про це йдеться у звіті аналітичної компанії Wood Mackenzie.
За сценарію високого попиту, пік генерації електроенергії з вугілля може припасти на 2030 рік, що на чотири роки пізніше, ніж прогнозується у базовому сценарії аналізу. Економічні та політичні чинники найсильніше сприяють використанню вугілля в Азії. У Сполучених Штатах вугілля є дорожчим за газ або сонячну енергію із системами зберігання. Проте, вартість будівництва нових газових електростанцій майже подвоїлася, а технології довготривалого зберігання енергії ще не є достатньо зрілими, щоб перетворити сонячну та вітрову енергію на надійні базові джерела.
Основні висновки аналізу Wood Mackenzie:
- В Азії національна безпека та економічні міркування поки що схиляють чашу терезів на користь вугілля. Однак, якщо розглядати лише зведену вартість, гібридні сонячні системи із зберіганням залишаються дешевшими за вугілля чи газ.
- Хоча довгострокова траєкторія до відновлюваних джерел енергії залишається незмінною, шлях до неї виявляється набагато складнішим, ніж багато хто очікував, оскільки країни стикаються з проблемами енергетичної безпеки та доступності.
- Очікується, що зведена вартість необробленої (без уловлювання вуглецю) вугільної генерації в Азійсько-Тихоокеанському регіоні залишиться нижчою за 100 доларів США за МВт-год у 2030 році, що нижче за прогнозовану зведену вартість газової генерації в цьому регіоні.
- У США вугільна генерація коштуватиме близько 230 доларів США за МВт-год, а в Європі – близько 270 доларів США за МВт-год у 2030 році. Водночас, газова генерація коштуватиме близько 100 доларів США за МВт-год у США та близько 150 доларів США за МВт-год у Європі.
- Гібридні сонячні системи із зберіганням перевершать вугілля та газ у всіх трьох регіонах, коштуючи близько 60 доларів США за МВт-год в Азії, 70 доларів США за МВт-год у Європі та 80 доларів США за МВт-год у США.
- Незважаючи на сприятливішу економіку газової генерації в США порівняно з азійськими та європейськими країнами, які залежать від імпорту зрідженого природного газу, її можливості відповідати стрімкому зростанню попиту, спричиненому штучним інтелектом, обмежені. Технології довготривалого зберігання енергії, хоч і значно просунулися, поки що не можуть забезпечити базове навантаження.
- Заміна старих вугільних електростанцій газовими та відновлюваними джерелами стає дорожчою, що призводить до “шоку цін” для енергетичних компаній, які планують перехід. Це пов’язано з тарифами, відновленням виробництва та затримками в інфраструктурі, що підвищують вартість нової сонячної енергії, а також майже подвоєнням витрат на будівництво нових газових електростанцій у США.
- Вищі витрати на заміну та зростання цін на ринку потужності збільшують цінність існуючих вугільних активів. Ціни на потужності майже вдесятеро зросли в частині PJM Interconnection минулого року, що спонукало оператора мережі встановити “комісію” для двох наступних аукціонів.
У сценарії “високого попиту на вугілля” використання термального вугілля вийде на плато, а потім повільно знижуватиметься до 2050 року, залишаючись у середньому на 32% вищим. Базовий сценарій передбачає, що використання термального вугілля досягне піку наступного року і стабільно знижуватиметься до 2030 року.
У поєднанні зі сповільненням введення в експлуатацію чистіших генеруючих потужностей та без “значних інвестицій у потужності для вловлювання вуглецю”, викиди вуглецю від необробленого вугілля можуть зрости на 2 мільярди тонн. Це може ще більше загрожувати міжнародним зусиллям щодо обмеження глобального потепління до 2°C або менше.
Аналіз є не прогнозом, а “застереженням про те, до чого може призвести бездіяльність”. Без термінових дій світ стикається зі зростаючим ризиком руху до сценарію потепління на 3°C. Сценарій високого попиту на вугілля слугує нагадуванням про те, що ще можна запобігти.
Залишається незрозумілим, наскільки стійким буде попит на вугілля, якщо короткостроковий попит призведе до зростання цін, а західні фінансові установи залишатимуться неохочими фінансувати нові проекти з видобутку вугілля. Суверенні фонди та приватні інвестиційні групи повинні будуть взяти на себе роль у покритті дефіциту інвестицій.
Довгострокова життєздатність світового парку вугільних електростанцій, ймовірно, залежатиме від готовності власників активів інвестувати в модернізацію, що покращить можливості роботи зі змінним навантаженням та загальну ефективність; модернізацію, що дозволить спалювати альтернативні види палива, такі як водень та аміак; а також впровадження технологій вловлювання вуглецю. У Китаї близько 15% вугільних потужностей було модернізовано для покращення роботи зі змінним навантаженням, але ця технологія залишається на ранніх стадіях розвитку в інших країнах. Такий самий стан справ і з технологією спільного спалювання, незважаючи на значний інтерес у Південній Кореї та Японії. Уловлювання, утилізація та зберігання вуглецю — що Wood Mackenzie називає “святим Граалем” для збереження актуальності вугілля — також перебуває на ранніх стадіях розвитку, з лише одним операційним проектом у США та невизначеним майбутнім більшого проекту в Північній Дакоті після виходу головного підрядника.