Податок на доходи, отримані від депозитів, не є новим явищем; його було запроваджено ще у 2014 році. Тим не менш, вкладники продовжують висловлювати своє невдоволення цим податком, як повідомляє Ukr.Media.
Це невдоволення особливо виражене зараз, з урахуванням оновленої ставки податку у розмірі 23%, яка діє в Україні з початку 2025 року (відповідно до Закону України № 4015-IX, який набрав чинності 28 листопада 2024 року). Вона складається з 18% податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та 5% військового збору.
Виняток стосується військовослужбовців та працівників окремих державних установ (АСУ, СБУ, СЗРУ, ГУР, ДПСУ, Державної служби спеціального зв’язку, Державної служби спеціального транспорту, Національної гвардії та УДО), для яких ставка військового податку залишається на рівні 1,5% за умови подання необхідних документів до банку.
Щоб проілюструвати це, розглянемо простий приклад. Якщо ви розмістите депозит у розмірі 100 000 гривень під процентну ставку 16% річних, банк принесе вам 16 000 гривень доходу. Після податкових відрахувань у вас залишиться приблизно 12 320 гривень — фактична сума, яку ви отримаєте.
Багато людей заощаджують не лише для накопичення багатства, але й для того, щоб потенційно жити на відсотки, не працюючи. Можливість цього є окремою цікавою темою для обговорення, яку ми розглядали раніше: скільки потрібно внести в банк, щоб прожити лише на відсотки?
Я розмовляв з менеджером одного з банків, який щедро поділився розчаруванням вкладників. Варто зазначити, що ці скарги перегукуються зі знайомими почуттями — люди залишаються невпевненими щодо того, що саме підлягає оподаткуванню, і чи справді уряд «забирає» їхні заощадження.
«Я роками заощаджував ці гроші, а тепер вони їх оподатковують»
Ця пристрасна заява не враховує важливу деталь.
Податок стягується не з самого депозиту, а виключно з доходу, який банк виплатив вкладнику. Іншими словами, основна сума заощаджень не оподатковується, таким чином залишаючись недоторканою.
«Якщо ви внесете 100 000 гривень, а банк щороку генерує 10 000 гривень доходу, то оподатковуватимуть лише ці 10 000, тоді як початкові 100 000 залишаються незмінними».
Цей принцип застосовується майже до всіх видів доходів: коли ви здаєте нерухомість в оренду, податок стягується не з вартості нерухомості, а з доходу від оренди.
«Коли я отримую зарплату, я вже сплатив податок, а тепер вони знову його оподатковують»
Пояснення тут аналогічне. Заробітна плата, внесена на рахунок, не оподатковується повторно. Податок застосовується лише до «нового» доходу — відсотків, нарахованих на депозит.
Ось аналогія з бізнесом:
«Якщо ви заробили гроші, придбали за них нерухомість, а потім здавали її в оренду, дохід від оренди все одно оподатковується, навіть якщо початкові кошти вже були оподатковані».
«Банки отримують прибуток від моїх грошей, вони інвестують мої заощадження, а я зрештою плачу податки»
Це твердження справедливе — банки використовують депозити з левериджем для отримання прибутку. Без цих депозитів банки не змогли б видавати кредити. Банки повертають частину свого заробітку вкладникам, виплачуючи відсотки за їхніми депозитами.
Банки також сплачують податок на прибуток зі свого прибутку. Податок на депозити застосовується до доходу, який отримує вкладник.
«Банк може видати кредит під 20%, виплачуючи вкладнику 10% — різниця покриває витрати, ризики та прибуток банку. Ви сплачуєте податок лише з гарантованих 10%.»
«Чому інфляція не враховується під час розрахунку податків?»
Чесно кажучи, цей коментар досить дивний — чому інфляцію слід враховувати? Цікаво, що інфляція справді має певний вплив на податкову базу.
«Якщо інфляція становить 10%, а ваш депозит приносить лише 8%, ваша реальна купівельна спроможність зменшується, але закон враховує лише номінальний прибуток, а не фактичну вигоду».
«Чому ми запровадили податок на депозити, тоді як в інших країнах його немає?»
Дійсно, у багатьох країнах немає окремого податку на процентний дохід від депозитів. Цей дохід зазвичай додається до інших доходів особи.
«У більшості розвинених країн дохід від відсотків не є винятком, а частиною загального оподаткування доходів. Механізми відрізняються: в деяких місцях банки автоматично утримують його, тоді як в інших фізична особа декларує його сама».
Наприклад, так це працює в США. Там банки щороку надають вкладникам письмове повідомлення, якщо дохід за депозитом перевищує 10 доларів. Однак, навіть якщо дохід нижчий, він все одно включається до загального доходу особи та може оподатковуватися.
«У Німеччині банки автоматично утримують податки з доходів від депозитів, тоді як у США дохід декларується фізичною особою. В Італії діє фіксована ставка, що застосовується до пасивного доходу».
Деякі країни запроваджують спеціальні податки, подібні до нашого податку на дохід від депозитів, і ставки можуть бути значно вищими. Наприклад, у Великій Британії ставка становить 20% для відносно низьких доходів і зростає до 45% для доходів, що перевищують 150 000 фунтів стерлінгів.
«Багато країн пропонують низькі або майже нульові ставки за депозитами, що робить податкове питання менш обтяжливим порівняно з країнами з вищими ставками».
Я вважаю, що основною причиною невдоволення щодо податку на дохід від депозитів є те, що раніше його не існувало, а тепер його ввели. Звичайно, нікому не подобається платити там, де раніше не потрібно було.
Однак, я впевнений, що люди поступово звикнуть до цієї зміни, і коли відкриватимуть депозит, то оперативно розраховуватимуть свій потенційний дохід після сплати податків.
Важливе зауваження
Цей контент призначений виключно для інформаційних цілей. Він не є фінансовою, податковою чи юридичною консультацією.
Джерело: ukr.media