У Києві оренда студії в центральних районах коштує від ~28 000 до 36 000 гривень, тоді як у периферійних та передмістях пропонуються альтернативи від 10 000 до 15 000 гривень. Місцеві жителі наголошують, що різниця пов’язана не лише з розташуванням, а й з типом будівлі та станом квартири — нижчі ціни часто означають базові меблі та простий ремонт.
Дані відомої платформи нерухомості демонструють разючі відмінності в орендній платі за студії у серпні 2025 року — від приблизно 10 000 гривень у передмістях до понад 35 000 гривень у центрі міста. Цей економічний розрив стає яскравим завдяки розповідям мешканців з перших вуст.
Печерський залишається найдорожчим районом, середня ціна на студії становить 35 900 гривень. Шевченківський (близько 28 000 гривень) та Подільський (21 000 гривень) йдуть слідом, що відображає високий попит на центральні зручності, робочі місця та транспортне сполучення.
Місцевий житель, якого опитали ЗМІ, поділився: «Я базував свій пошук на середньому показнику в 30 000 гривень. Хоча зараз я живу з родиною, я активно займаюся пошуком. Поточні тарифи високі». Ця думка підкреслює, що переїзд до центрального району часто вимагає коригування термінів або зниження стандартів.
Інший орендар, виправдовуючи свою оренду в центрі міста, пояснив: «Ми забезпечуємо доступні місця — близько 20 000 гривень за компактні студії на Подолі чи Шевченківському. Такі необхідні речі, як меблі та побутова техніка, включені». Це ілюструє, як незначні компроміси щодо якості району чи обробки можуть призвести до економії коштів навіть у престижних районах.
Середньобюджетні райони, такі як Голосіївський (22 300 грн), Солом’янський та Дарницький (~18 000 грн), балансують між близькістю до центру та помірними цінами. Ті, хто шукає відремонтовані двокімнатні квартири, відзначають базову вартість у 20 000 грн у бажаних районах, яка падає до 15 000 грн у віддалених районах, що підкреслює, що зручності та обслуговування конкурують з кімнатами при плануванні бюджету.
Найбільшу доступність демонструють райони Лівобережжя та передмістя: Деснянський (~10 000 гривень), Бровари (13 000 гривень), Святошинський (14 800 гривень), Вишневе (14 500 гривень), Ірпінь/Буча (15 000 гривень) та Софіївська Борщагівка (16 500 гривень). Мешканці підтверджують разючий контраст: «За 15 000 гривень ми обмежені віддаленими районами Лівобережжя, такими як Троєщина чи Райдужний — варіанти поблизу метро починаються від 20 000», — зауважив один із них.
Як зазначалося, трапляються й крайні випадки: «Найнижча ставка, вказана власником, з якою ми зіткнулися, становила 4000 гривень на місяць. Студії рідко платять менше 7000 гривень, зазвичай у зонах Лівобережжя».
Стан квартири конкурує з розташуванням як фактор вартості. У квартирах нижчої цінової категорії часто бракує повноцінного меблювання — навіть варіанти середнього цінового сегмента (15 000–20 000 гривень) варіюються від готових до заселення приміщень до повністю обладнаних інтер’єрів, що потребують особистих речей.
Будівництво після 2010 року зазвичай перевищує вартість житла радянських часів (хрущовські блоки, панельні будинки), а ліфти, паркування, утеплення та інфраструктура збільшують витрати.
Студенти, молоді пари та ті, хто переїжджає, стикаються з підвищеними труднощами. «Пристойна двокімнатна квартира в бажаному районі починається від 20 000 гривень», – заявив один орендар. Для груп, які стежать за бюджетом, 15 000 гривень є межею доступності, що підштовхує деяких до співжиття з родиною або віддаленими районами, щоб уникнути перевитрат.