Минулі прорахунки. Як колишній очільник Державіаслужби зруйнував імідж відомства

Системні недоліки в управлінні, закритість у прийнятті рішень і поблажливе ставлення до впливу рф поступово трансформували Державіаслужбу з гаранта безпеки на джерело проблем з іміджем і ризиків для безпеки. Наслідки подібних вердиктів минулого керівництва авіаційного органу регулювання нині ставлять під сумнів довіру до нього, обороноздатність і майбутнє авіації України.

Помилки минулого. Як попереднє керівництво Державіаслужби знищило репутацію регулятора

Державна авіаційна служба України – це не просто інституція виконавчої влади. У воєнний час вона є складовою системи національної безпеки: від її постанов залежать захищеність повітряного простору, міжнародна віра, стабільність авіаційного ринку і здатність авіаційного бізнесу функціонувати ефективно, а також – збереження авіаційного потенціалу України. З цієї причини будь-які кадрові та управлінські прорахунки в цьому органі мають довготривалі наслідки, пише УНН.

Як свідчить минуле, імідж Державіаслужби роками нищили несумлінні управлінці, яких вочевидь призначали за чиїмось протегуванням або квотою. Втім основну роль у цьому процесі відіграло минуле керівництво, передусім колишній голова Державіаслужби Олександр Більчук і його заступник Ігор Зелінський, які вже під час широкомасштабної війни зухвало змушували регулятор взаємодіяти з компаніями, повʼязаними з оборонно-промисловим комплексом росії.

Системні вердикти, що розхитали віру

У період правління Більчука і його “правої руки” Зелінського Державіаслужба остаточно стала сприйматися не як незалежний орган регулювання, а як закритий адміністративний центр, рішення якого були непрозорими, вибірковими, суперечливими і часто завдавали шкоди нацбезпеці.

Мова йде про те, що ці постанови обслуговували інтереси держави-агресора або структур, пов’язаних з російським ОПК; ускладнювали використання вкрай важливої транспортної авіації в інтересах сил оборони та й в цілому систематично руйнували транспортну авіацію в Україні.

Як роз’яснили УНН представники авіаційного ринку, своїм рішенням Зелінський поставив експлуатантів літаків Іл-76 перед вибором: або співпрацювати з російським підсанкційним розробником, або відмовлятися від використання літаків.

Топменеджмент же більш ранніх часів неодноразово з’являвся у скандалах, повʼязаних із корупцією, перевищенням службових повноважень і розбіжностями інтересів.

У сукупності це створило небезпечний прецедент – регулятор, відповідальний за безпеку авіації, почав втрачати віру як всередині країни, так і з боку міжнародних партнерів.

Підігрування росії: ризики, які не можна ігнорувати

Окремої уваги заслуговують рішення, прийняті керівництвом Державіаслужби вже після 2014 року. У той час, коли Україна офіційно визнала росію державою-агресором, у регуляторній практиці продовжували з’являтися кроки, які де-факто легітимізували застосування російських технічних підходів, сертифікаційних практик або документації. Формально топменеджмент регулятора намагався пояснити ці рішення “відсутністю альтернатив” або “технічною необхідністю”, що не завжди відповідало реальності. Фактично ж вони консервували залежність від російської авіаційної спадщини, ускладнювали інтеграцію України в європейський авіаційний простір, а головне створювали враження терпимості до інтересів ворога на рівні державного регулятора.

Так Більчук був звільнений восени 2025 року через рішення про передачу супроводу ремонтної документації вертольотів типу Мі-8МТ(МТВ) компанії AAL Group Ltd. Чиновник проігнорував наявність в Україні сертифікованих підприємств, здатних виконувати ці функції з 2014 року, після початку війни росії проти України. Його вибір припав на офшорну структуру, яка, повʼязана з російським оборонно-промисловим комплексом. Кінцевим бенефіціаром AAL Group Ltd є компанія “Вертольоти росії”, що входить до російського держконцерну “Ростех”. 

Варто зауважити, що ще у 2024 році Транспортне командування Збройних сил США USTRANSCOM визнало AAL Group Ltd непридатною для співпраці, вочевидь через звʼязок компанії з російською федерацією. 

Окрім того, в період роботи управлінців Більчука і Зелінського також були ухвалені регуляторні рішення, спрямовані на створення штучних перешкод для експлуатації Іл-76 в Україні, що очевидно є підривом обороноздатності держави.

Ще з 1990-х років в Україні можна було експлуатувати літаки Іл-76МД без додаткової паперової тяганини з їх переоформлення між різними відомствами, в тому числі Міністерством оборони. У червні 2023 року, коли Зелінський виконував обовʼязки голови Державіаслужби, після звернень представників авіаційного ринку та Міноборони, він офіційно підтвердив відсутність перешкод для використання транспортних літаків в інтересах України.

Втім уже через пів року, в грудні, він змінив думку, заявивши, що Іл-76МД не мають цивільних сертифікатів типу і не можуть бути зареєстровані. Як наслідок використання літаків для потреб військових, гуманітарних та евакуаційних місій було заблоковане. Окрім того, це рішення призвело до простою бортів і додаткових витрат з бюджету на їхнє утримання, що є матеріальною шкодою державі. 

Слід зазначити, що після незаконної анексії Криму та вторгнення росії на Донбас Україна запровадила санкції проти російського розробника літаків Іл-76 ПАТ “Іл”. Тобто будь-яка взаємодія з цим російським підприємством заборонена.

Попри це Зелінський та Більчук видали десятки сертифікатів перегляду льотної придатності літаків на підставі рішення підсанкційного ПАТ “Іл” від червня 2022 року.  Фактично таким чином колишнє керівництво Державіаслужби легалізувало використання документів підприємства країни-агресора, що, за оцінками експертів, могло принести російській стороні десятки мільйонів доларів доходу.

До того ж Зелінський проігнорував той факт, що в Україні є сертифікована організація, здатна здійснювати відповідний супровід  літаків Іл-76 ПАТ “Іл” без залучення російських підсанкційних компаній, що входять до оборонно-промислового комплексу країни-агресора. 

Як роз’яснили УНН представники авіаційного ринку, своїм рішенням Зелінський поставив експлуатантів літаків Іл-75 перед вибором: або співпрацювати з російським підсанкційним розробником, або відмовлятися від використання літаків.

Саме ці дії юристи оцінюють як явне пособництво ворогу і наголошують на необхідності перевірки з боку правоохоронних органів.

Зловживання службовим положенням та корупція як маркер традиції

Як вже згадувалося, руйнування репутації Державіаслужби не почалося з Більчука і Зелінського. Процес стартував задовго до них. Показовими є події 2016 року, коли детективи Національного антикорупційного бюро завершили досудове розслідування щодо тодішнього голови Державіаслужби Дениса Антонюка.

За даними слідства, Антонюк, зловживаючи службовим положенням, надав незаконні переваги приватній авіакомпанії, заблокувавши польоти державного перевізника. Збитки досягли понад 750 тисяч гривень, а обвинувальний акт за ч.2 ст. 364 ККУ було скеровано до суду для розгляду по суті.

Цей кейс став одним із перших гучних сигналів, який продемонстрував,  що зловживання владою в Державіаслужбі перестало бути винятком і перетворилося на практику.

Крім того, ще до повномасштабного вторгнення росії в Україну ЗМІ звертали увагу на можливі корупційні ризики у сфері видачі дозволів на польоти. Йшлося про систематичний заробіток на прискоренні розгляду або блокуванні авіаційних заявок. У центрі уваги тоді опинився перший заступник голови Державіаслужби Сергій Коршук, якого пов’язували з корупцією та конфліктом інтересів. ЗМІ розповідали про бізнес його родини, контракти з державними підприємствами та тісні зв’язки з колишнім керівництвом Украероруху.

Попри суспільний резонанс, система фактично з року в рік відтворювала сама себе: керівників змінювали, але підходи у їхній роботі – ні.

Ефект доміно: що ми маємо сьогодні

У сукупності всі ці епізоди сформували досить токсичний спадок для Державіаслужби. Адже її репутація як незалежного регулятора зруйнована, спостерігається дефіцит віри з боку авіаційного бізнесу та міжнародних партнерів, а підозри в пособництві ворогу під час війни  руйнують будь-які надії на роботу із забезпечення обороноздатності та збереження вітчизняної авіації.

Саме тому будь-які спроби “реанімувати” старі кадри у вигляді лобіювання призначення головою Державіаслужби Ігоря Зелінського  в ручному режимі сьогодні виглядають не просто помилкою, а прямою загрозою державним інтересам.

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *