Парламент України затвердив закон №13646 про соціальний захист воїнів, котрий визначає 15 мільйонів гривень як найбільший обсяг допомоги сім’ям полеглих. До цієї суми зараховуються виплати, отримані протягом періоду знаходження у статусі зниклого безвісти.
Парламент з другого разу прийняв закон №13646 щодо соціального захисту військовослужбовців. Цей документ є одним із найбільш складних та делікатних за весь період широкомасштабної війни, оскільки він напряму стосується сімей зниклих безвісти та загиблих оборонців. Питання стосується не тільки фінансів, але й моралі, довіри до держави та уявлення про справедливість в умовах тривалої війни.
Що саме змінилося і чому навколо цього закону точиться стільки обговорень – УНН аналізує детально.
Як функціонувала система виплат до прийняття закону
До введення змін держава застосовувала дві різні концепції підтримки. Якщо військовослужбовець вважався зниклим безвісти, його сім’я отримувала грошове утримання в середньому близько 100–120 тисяч гривень кожного місяця. Ці виплати тривали до тих пір, поки статус не змінювався – на повернення, полон або смерть.
У випадку офіційного встановлення факту смерті сім’я додатково отримувала 15 мільйонів гривень одноразової допомоги. Виплата проводилася поетапно: спершу близько 3 мільйонів, а залишок – рівними частинами протягом наступних місяців.
Відповідно, сім’ї зниклих безвісти могли фактично роками отримувати повне грошове забезпечення, а згодом – ще й весь обсяг компенсації за смерть.
Ключова зміна: 15 мільйонів як ліміт
Новий закон змінює сам принцип. Тепер 15 мільйонів гривень – це найбільша сума всієї допомоги від держави у випадку загибелі військового. В цю суму зараховуються і ті виплати, які сім’я отримувала у період знаходження у статусі зниклого безвісти.
Іншими словами, якщо родина декілька років отримувала щомісячні виплати, то після визнання загибелі держава доплатить лише різницю до максимальних 15 мільйонів гривень.
Як зараз працюють виплати для зниклих безвісти
Сам механізм виплат для зниклих безвісти також залишено, але з уточненнями. Частина грошового забезпечення розподіляється порівну між родичами, котрі подали документи, а 50% затримується військовою частиною або державою до моменту з’ясування долі військового. Якщо оборонець повертається з полону або виявляється живим – ці кошти виплачуються йому. Якщо визнається загиблим – родині.
Додаткові соціальні гарантії для військовослужбовців
Окремо закон розширює перелік соціальних гарантій для військових. Під час служби держава гарантує грошове, медичне, продовольче та речове забезпечення, лікування та реабілітацію за рішенням ВЛК, відпустки за сімейними обставинами, проживання, безкоштовний проїзд та поштовий зв’язок. Після повернення зі служби військові мають право поновитися на роботі не нижче попередньої посади, отримати допомогу в розмірі середньої зарплати, повноцінний страховий та трудовий стаж, право на професійну адаптацію, щорічну відпустку вже в перший рік роботи, збереження черги на житло та поновлення навчання.
Як зниклого безвісти можуть визнати загиблим без тіла
Окремий і дуже чутливий аспект – це питання, як зниклого безвісти можуть визнати померлим, якщо тіла немає. Українське законодавство передбачає лише декілька шляхів.
Перший – судове рішення за наявності як мінімум трьох свідків та матеріалів розслідування від військової частини, де задокументовані обставини зникнення. На практиці це найскладніший шлях: свідків часто не буває, вони можуть знаходитися на фронті або загинути, а судові процеси тривають роками.
Другий – автоматичне визнання померлим через два роки після завершення бойових дій. В умовах, коли про кінець війни навіть не йдеться, цей механізм фактично не працює.
Третій – ідентифікація тіла або останків за ДНК. Але пошук тіл у зоні бойових дій часто неможливий роками, поки тривають бої або територія залишається окупованою.
В результаті сім’ї зниклих безвісти роками живуть у невизначеному стані – між надією та фактичним усвідомленням втрати.
Аргументи держави на користь нових правил
Держава обґрунтовує нові правила декількома аргументами. По-перше, це має усунути фінансову нерівність між сім’ями загиблих та зниклих безвісти. По-друге, зменшити спокусу затягувати юридичне встановлення факту смерті. По-третє, розвантажити бюджет у ситуації, коли війна триває значно довше, ніж планувалося у 2022 році.
Офіційна позиція Міністерства оборони зводиться до єдиного принципу: сім’ї загиблих та зниклих безвісти мають отримувати допомогу за прозорою, зрозумілою та однаковою логікою, а загальний обсяг державної підтримки не повинен перевищувати 15 мільйонів гривень.
Критика закону з боку родин та правозахисників
Разом з тим, сім’ї військових та правозахисники бачать у законі серйозні ризики. Судові процедури можуть ще більше затягуватися, оскільки визнання загибелі автоматично зменшує фінансове навантаження на державу. Багато родин роками не можуть зібрати необхідні докази, а моральний аспект рішення зводиться до питання: чи можливо взагалі оцінювати втрату людського життя фінансовими лімітами.
Проблема сімей загиблих до 24 лютого 2022 року
Окрема болюча тема – сім’ї військових, які загинули до 24 лютого 2022 року. Вони не підпадають під дію поточних компенсацій, хоча війна для них почалася значно раніше і забрала життя так само. Цей штучний поділ держава фактично визнає, але виправляти його вже не планує.
Підсумок: що насправді означає цей закон
В результаті закон №13646 – це сигнал про реальний фінансовий стан держави. Рішення, прийняті у 2022 році в умовах потрясіння та віри в нетривалу війну, більше не відповідають дійсності. Держава намагається зберегти баланс між підтримкою сімей загиблих, допомогою живим та можливістю продовжувати війну.
Чи є це справедливим – питання відкрите. Для одних це крок до системності та чесності, для інших – болісне скорочення підтримки під виглядом реформ. Очевидно лише одне: ці рішення приймаються не в умовах достатку, а в умовах виживання країни, яка четвертий рік веде війну на виснаження.
Нагадаємо
Верховна Рада прийняла законопроєкт, який регулює соціальні, трудові та пенсійні права військовослужбовців. Закон забезпечує повернення на роботу, фінансову допомогу після призову та додаткові гарантії для звільнених з полону.