У 2023 році він зголосився до лав Українського війська, оскільки палко бажав, щоб його родина і друзі жили в мирі. У колективі воїнів Богдан Бухтіяров заслуговував на повагу та мав вплив, а за його палкий та міцний характер його називали «Кіпіш». Життя захисника припинилось під час виконання бойового завдання у Донецькій області. У нього залишились мати та молодша сестра.
ВІДЕО ДНЯ
– З малечку Богдан вирізнявся запалом, був енергійним, мав багато приятелів та добру душу. Він був тим, хто завжди прагнув до авантюр і тягнув за собою мене. Найкращий брат на світі, — ділиться з «ФАКТАМИ» сестра героя Олена Бухтіярова. — Пригадую наші зимові розваги: снігові фігури, гру в сніжки, спуск на санчатах. Влітку — рибальство, забави, прогулянки на велосипедах. Брат виготовляв мені з деревини зброю — невеликі іграшкові автомати та пістолети, щоб я могла гратися по-справжньому. Він допомагав мені з домашніми завданнями. І найбільш важливе для мене — саме брат обрав мені моє ім’я. Я надзвичайно цим горджуся. Закінчивши школу, Богдан вступив до державного освітнього закладу «Полтавський електрорадіотехнічний ліцей». Там отримав фах електромеханіка з налагодження та обслуговування обчислювальних машин. Після закінчення навчання працював на різних роботах, переважно вантажником. До широкомасштабної війни досвіду військової служби не мав.
У січні 2023 року Богдан Бухтіяров за власним рішенням вступив до лав ЗСУ
За розповідями сестри, у січні 2023 року Богдан Бухтіяров згідно з власним вибором пішов служити до лав Збройних Сил України, адже бажав бути корисним своїй державі, і щоб перемога настала якнайшвидше.
РЕКЛАМА
– Коли брат зателефонував і повідомив, що проходить навчання, для мене це стало здивуванням, хоча у свої молоді роки брат часто говорив, що мріє бути військовим. Можливо на це вплинули історії про нашого прадіда, якого ми не знали. Але Богдан часто чув від прабабусі, як той воював у Другій світовій війні, зазнав серйозного поранення ноги і до кінця життя жив з осколками міни, — розповідає вона. — Богдан служив матросом, розвідником 38-ї окремої бригади морської піхоти. Побратими дали йому псевдонім «Кіпіш», тому що, як жартували: «Де бешкет — там і він». Я постійно підтримувала з ним контакт. Богдан завжди мені писав одне й те ж: «Все гаразд, не турбуйся». Ми молилися і вірили, що так воно і буде, — додає вона. — За словами керівництва, на передовій Богдан був відважним, сміливим, безстрашним і, незважаючи на скруту, завжди посміхався. Був прикладом для інших, заслуговував поваги. Ніколи ні на що не нарікав, а першим зголошувався на виконання завдань. Допомагав лагодити техніку, оскільки турбувався про боєздатність бригади.
28 липня 2023 року Богдан Бухтіяров поліг під час виконання розвідувальної місії. Трапилось це у «сірій зоні» поблизу селища Урожайне Волноваського району.
![](/wp-content/uploads/2025/12/c5716548355ef36ff457def22474c89a.jpg "«Побратими дали йому позивний "Кіпіш". Жартували: "Де кіпіш – там і він"», - згадує Олена")
«Побратими дали йому позивний “Кіпіш”. Жартували: “Де кіпіш – там і він”», – згадує Олена РЕКЛАМА
– Того жахливого дня Богдан, дізнавшись, що інша група вийшла на розвідку, поквапився за ними, оскільки переживав, щоб не збилися зі шляху. Тому що він добре знав ту територію, — згадує Олена. – Наскільки мені відомо, брат дістався до побратимів, але несподівано вони у «сірій зоні» натрапили на ворожу міну 03М-72. Поранення виявились смертельними. На жаль, тоді загинули й товариші, які були поряд. Зв’язатися та поговорити з пораненими, якщо такі тоді були, я досі не змогла. Щиро вдячна, що товариші по службі під вогнем змогли забрати тіла. День, коли довідалися, що Богдана немає, став найтяжчим у житті нашої сім’ї. Ми втратили найдорожче.
Наш Богдан похований на цвинтарі у селі Затурине, на Алеї Героїв України. Посмертно він відзначений відзнакою «За службу Україні», орденом «За мужність» ІІІ ступеня, відзнакою Полтавської міської територіальної громади «Захисник України — Герой міста Полтава». Я відчуваю гордість та нестерпний біль одночасно. Це висока честь, але душа розривається від горя, що це посмертно і вже ніколи не пригорну брата.
Олена каже — хоч і минуло два роки, але час зовсім не гоїть рани. Кожен день вона згадує про брата.
– У кожній своїй мандрівці, чи то інші міста, чи то інші країни, мені хочеться взяти з собою якусь річ, що нагадує про нього. Можливо, це буде його шеврон, а може — одяг з його фотографією. Просто щось, що зможу взяти з собою, щоб брат «мандрував» разом зі мною, — каже вона. — Це невелика нагода провести його тими шляхами, якими він не встиг пройти самостійно. А ще, Богдан обіцяв, що коли повернеться з війни, то ми обов’язково сходимо на футбольний матч. Не встигли.
РЕКЛАМА
Олена Бухтіярова з портретом брата Богдана
Раніше актор Артем Позняк поділився в розмові з «ФАКТАМИ» про те, що і в його родині під час війни померли майже всі чоловіки.