
Ще одна сім’я втратила сподівання на зустріч зі своїм оборонцем, яка жила в їхніх серцях протягом семи місяців. З сумом повернувся додому воїн Олександр Мацюк. Життя асистента гранатометника обірвалося 13 липня 2025 року внаслідок наступальних дій противника біля населеного пункту Комар Волноваського району Донецької області. Йому назавжди — 43, інформує Ковельський міський голова.
ВІДЕО ДНЯ
«У 2000 році Олександра призвали на термінову військову службу. Після повернення працював на підприємствах Ковеля, виїжджав на заробітки за кордон. У травні 2015 року його мобілізували до армії для участі в антитерористичній операції. Пережив бої на Донеччині та Луганщині. За старанне виконання службових обов’язків нагороджений відзнакою Президента України „За участь в АТО“, нагрудним знаком „Ветеран війни“, двічі відзначений командуванням військової частини за відданість і професіоналізм. У березні 2016 року Олександр демобілізувався та повернувся до цивільного життя. Працював на лісопильні. Для близьких він завжди був відвертим і чуйним: піклувався про господарство, багато часу проводив з родичами», — зазначається в повідомленні.
З початком широкомасштабної війни Сашко усвідомлював: його черга знову стати до лави — неминуча. Оскільки багато його товаришів, односельців, рідних вже захищали Україну.
8 квітня 2025 року Олександра призвали до армії. Він втретє взяв до рук зброю та приєднався до 5-ї окремої важкої механізованої бригади. Вдруге його військовий шлях проліг Донеччиною — землею жорстоких і виснажливих битв.
РЕКЛАМА
Розмовляючи з родичами, Олександр був лаконічним. Але одна фраза, сказана в момент надзвичайного емоційного напруження, виразила більше за будь-які слова: «Цього разу додому не судилося повернутися…»
Але він повернувся, на жаль, «на щиті».
Поховали героя на цвинтарі села Гішин Тойкутського старостинського округу Ковельської громади.
РЕКЛАМА
Раніше повідомлялося, що у Дунаївцях на Хмельниччині громада з глибоким сумом попрощалася зі старшим солдатом Котиком Валентином. Воїну назавжди 50 років.
