У битві за Україну, її вільність, обірвалося життя командира ланки ударних безпілотних літальних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів моторизованого батальйону, 41-річного Миколи Хілька. Про це повідомила Бориспільська місцева рада.
ВІДЕО ДНЯ
«Микола зростав у місті Лиман, що на Донеччині. Після завершення тамтешньої загальноосвітньої школи вступив до університету в Харкові на факультет „Психологія“. До масштабної агресії Микола разом зі своєю дружиною мешкав та працював у місті Бердянськ, що на Запоріжжі, — будували плани на майбутнє, виношували мрії. Однак цим планам не було дано втілитись, оскільки російські окупанти вторглися в місто», — зазначено у повідомленні.
Як відданий патріот, він навіть тимчасово не бажав жити під знаком загарбника, тому миттєво вирішив евакуюватись. І цей шлях до вільних українських земель був надзвичайно складним та тривалим. Проїжджаючи через ворожі контрольно-пропускні пункти, Микола особисто став свідком варварських та нещадних розправ над цивільними, які вчиняли російські солдати. Під ризиком розстрілу опинився і один з неповнолітніх пасажирів автівки, в якій перебував і Микола, але майбутньому бійцю вдалось переконати загарбників відпустити його.
«Ці жахливі сцени ще надовго закарбувались у його пам’яті, краяли його серце, і одночасно стали стимулом для того, щойно Микола прибув до відносно безпечного Житомира, він одразу пішов до військкомату та вступив до лав Збройних Сил України.
РЕКЛАМА
Донецький, Харківський, Запорізький, Херсонський, Сумський — діапазон бойових завдань, в яких приймав участь оборонець, надзвичайно широкий. Хоча довгий час був сапером на лінії зіткнення, водночас був незамінний і як водій — здавалось би, не існувало автомобіля, який би не скорився нашому воїну. У 2024 році зазнав важкого поранення. І навіть будучи травмованим, допомагав іншим побратимам рятуватись з місця бойового зіткнення. І взагалі ніколи не кидав на полі битви ані поранених, ані загиблих оборонців України. За особисту звитягу був удостоєний нагороди Президента України «За оборону України», — пишуть односельці воїна.
Микола був люблячим сином, тому небагато розповідав своїм батькам, щоб не завдавати їм зайвого хвилювання. Коротке та заспокійливе: «Все гаразд! Живий…» Напередодні того трагічного дня, під час розмови по телефону, він так і промовив: «Здається, моє життя добігло кінця…» 7 липня 2025 року, під час здійснення бойової операції на Сумщині, життя героя скінчилось… Лише зараз вдалося забрати тіло та здійснити поховання.
Раніше «ФАКТИ» повідомляли про кончину на Донеччині водія-механіка з Прикарпаття, який воював з березня місяця 2022 року.
РЕКЛАМА