Вищий Судовий орган остаточно відхилив клопотання екс-очільника правління ПрАТ «НАК «Надра України» Тараса Кузьмича щодо позову до ЗМІ «Останній Бастіон», який стосувався захисту честі, гідності та ділової репутації. Про це поінформувало видання «Останній Бастіон».
ВІДЕО ДНЯ
Мова йде про справу № 554/7761/20, яку Вищий Судовий орган розглянув 3 червня 2026 року.
Предметом судової суперечки стала публікація «Останнього Бастіону» від 10 серпня 2020 року під назвою «Як державне підприємство своє майно за безцінь розпродує». У ній висвітлювалося питання продажу активів, пов’язаних із «Надра України», за цінами, які, на думку авторів, були заниженими.
Як зазначає видання, Кузьмич вимагав визнати певні частини матеріалу невідповідними дійсності та зобов’язати «Останній Бастіон» опублікувати спростування. Серед пунктів, що оскаржувалися, були твердження про продаж державної нерухомості за мінімальними цінами, ситуація довкола львівського «Будинку книги», доведення філій до банкрутства, а також критичні оцінки діяльності керівництва «Надра України» та Держгеонадр.
РЕКЛАМА
Вищий Судовий орган скасував рішення нижчих інстанцій стосовно задоволення вимог Кузьмича та виніс нове рішення — відмовити йому у задоволенні позову. Постанова набула юридичної сили з моменту винесення, є остаточною і не підлягає перегляду, як вказує «Останній Бастіон».
Основний висновок Вищого Судового органу, згідно з даними видання, полягає в тому, що Кузьмич, який звертався до суду як керівник національної акціонерної компанії, вважається публічною особою. Відтак, інформація про його діяльність становила суспільний інтерес, і рамки дозволеної критики стосовно публічних діячів є більш широкими, ніж щодо звичайних громадян.
Також Вищий Судовий орган зазначив, що спірна публікація містила вираження суб’єктивної думки щодо публічної особи, які не підлягають спростуванню. Суд дійшов висновку, що суперечлива інформація не містила тверджень про скоєння Кузьмичем конкретного правопорушення, а мала характер суспільної оцінки його діяльності. Навіть певні висловлювання, які могли здатися провокаційними, за оцінкою суду, не перевищували меж допустимої критики щодо високопоставленої публічної особи.
РЕКЛАМА
Крім того, Вищий Судовий орган наголосив, що Кузьмич не надав доказів того, що публікація порушила його особисті немайнові права, завдала йому збитків або була розміщена з наміром нашкодити його честі, гідності та діловій репутації.
За результатами розгляду справи з Кузьмича також було стягнуто судові витрати: 13 900 грн на користь ГС «Останній Бастіон», 19 784,41 грн на користь Дениса Перетяги та 9 124,41 грн на користь ТОВ «Останній Бастіон».
Публікація, через яку Кузьмич ініціював судовий процес проти «Останнього Бастіону», стосувалася розпродажу активів, пов’язаних із системою «Надра України». Зокрема, у матеріалі детально розглядалася ситуація навколо львівського «Будинку книги», розташованого на площі Міцкевича, 8. Згідно з версією автора, будівлю планували реалізувати за 2 мільйони доларів, незважаючи на її культурну цінність та потенціал для здачі в оренду. Видання також зазначало, що об’єкт приносив дохід від оренди, проте керівництво «Надра України» вважало його нерентабельним.
Окремий розділ матеріалу був присвячений майну «Полтаванафтогазгеології» та «Чернігівнафтогазгеології». Як зауважують журналісти, у статті йшлося про продаж або підготовку до продажу адміністративної будівлі в Полтаві, об’єктів у Нових Санжарах та виробничих приміщень у Чернігові. Автори піднімали питання щодо занижених стартових цін, заборгованостей підприємств та подальшого використання коштів від продажу майна. У публікації також згадувалися ТОВ «КАМ», група Burisma, яку очолював ексміністр Микола Злочевський, ТОВ «Масани-15» та зв’язки потенційних покупців із діловими та політичними колами.
РЕКЛАМА
Очільник ГС «Останній Бастіон» Геннадій Сікалов заявив, що рішення Вищого Судового органу є значущим не лише для редакції, але й для журналістської спільноти в цілому. За його словами, цей процес закріпив принцип: державне майно не можна приховувати за судовими позовами щодо честі та гідності, а журналісти мають право ставити запитання щодо активів, які належать суспільству.
Сікалов наголосив, що після цього вердикту будь-якій особі, яка захоче змусити журналістів мовчати через суд, буде складніше, а медіа — легше порушувати незручні питання «голосно, наполегливо і до кінця».