Війна, розв’язана рф, продовжує забирати життя. Вона безпощадно нищить найдостойніших синів та дочок України. Змиритися з материнськими сльозами, з батьківським горем неможливо. Новосанжарська громада схилила голови перед своїм героєм — тут провели в останню путь захисника України Сергія Сікаря.
ВІДЕО ДНЯ
Його дитинство минуло на мальовничих берегах Ворскли. Він виріс щирим, добрим, допитливим хлопцем, який прагнув пізнати світ. Вже в чотири роки він читав книги самостійно, а прагнення до знань залишалося з ним усе життя. Сергій найбільше любив математику, фізику та англійську. Після навчання він здобув фах верстатника широкого профілю. Працював на підприємствах Полтави, де його знали як сумлінного працівника, майстра своєї справи, чесну й порядну людину. Він умів працювати, умів дружити, умів бути людиною.
Але війна змінила долю Сергія, як і долі мільйонів українців. 11 грудня 2024 року він приєднався до лав Збройних сил України. Він не шукав виправдань і не ховався за чужими спинами, а став на захист своєї держави, своїх батьків, своїх рідних, свого дому.
Після підготовки він служив гранатометником легендарної 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». Вже 21 лютого 2025 року він виконав своє перше бойове завдання. А 2 березня Сергій зник безвісти…
РЕКЛАМА
Довгі місяці рідні жили між надією та розпачем. Щодня чекали дзвінка. Молилися, вірили. Просили Бога про диво. Але війна виявилася жорстокою. Після процедури ідентифікації стало відомо, що саме того дня, 2 березня 2025 року, Сергій загинув, до останнього подиху виконуючи свій військовий обов’язок.
Йому було лише 34 роки. Він любив життя. Любив свою родину. Мріяв створити власну сім’ю, будувати майбутнє, хотів радіти простим людським речам. У нього було ще стільки нездійснених планів, стільки шляхів попереду…
Останню шану полеглому воїну віддали з усіма військовими почестями.
РЕКЛАМА
Раніше стало відомо, що ворожий дрон убив бійця з Вінниччини Петра Омельчука.