Щоразу, коли Світлана приходить з квітами на алею до свого брата в теплу пору року, над букетом кружляє бджілка. І це справді знак, оскільки саме так всі кликали її Олега. Незважаючи на те, що час минає, легше не робиться. Життя доблесного воїна трагічно закінчилося під час виконання бойового завдання на Донеччині. Олегу Лавріненку назавжди 48 років. Розповідь про нього увійшла до мистецького проєкту «Наші», який створила мисткиня з Костянтинівки Оксана Шабас.
«Олег обіцяв, що обов’язково в нього буде ще донечка»
— Якось Олег завітав до нас зустрічати Новий рік і приніс м'які забавки — бджілки (тоді по телебаченню показували мультфільм про бджілку «Вжика»). Він усім дітям подарував таких бджілок, у нього у пакунку їх було чимало, він був дуже великодушним… Так ми й звали його «Вжик». Він, коли йшов у гості, завжди ніс солодощі, ніколи не з'являвся з порожніми руками, — ділиться з «ФАКТАМИ» сестра загиблого Світлана Приходько. — Олег народився в Кременчуці. Нас у родині було троє, він найстарший. Батько помер у 50 років (найменшій сестрі було 10 років). Звісно, матері було важко виховувати самій дітей, і в певній мірі Олег став головним чоловіком в родині. Для друзів він теж завжди був чуйним — віддавав останнє. Брат навчався в училищі на наладчика-фрезерувальника верстатів, працював за спеціальністю на місцевих заводах. Все життя захоплювався альпінізмом, обійшов Крим, Карпати, Кавказ пішки, був інструктором, багатьох дітей навчив альпінізму. У турклубі потоваришував з багатьма хлопцями, цю дружбу вони зберегли до теперішніх днів. Про Олега часто говорили «душа нарозхрист». На жаль, брату не пощастило створити міцну сім'ю, але в нього залишився син. Олег назвав його на честь нашого батька, але, коли розійшлися, невістка змінила ім'я хлопчика (був Микола, а став Артем). Олег його дуже любив, все, що той просив, робив та купував. Друзі неодноразово казали, що досить вже парубкувати, що слід шукати дружину. Олег обіцяв, що обов’язково в нього буде ще донечка. Ми так зрозуміли, що він думав, що дівчинка ближче до тата, що буде татова доця. На жаль, не встиг.
ВІДЕО ДНЯ
Сестра Олега Лавріненка Світлана Приходько на Алеї Слави
— Яким чином ваш брат опинився у війську й що казав про пережите?
РЕКЛАМА
— Коли почалася велика війна, Олег на третій день був біля військкомату, стояв у черзі, пройшов комісію, і йому сказали очікувати дзвінка. Ми сподівалися, він передумає, щоб ми не хвилювалися. Але ж він нам подзвонив, коли вже перебував у військовій частині у Києві, сказав, йому потрібно, щоб ми зібрали й відправили посилку. Ось такий він був у нас…
Брат служив сержантом у 68-й окремій єгерській бригаді. Він так сильно вірив у перемогу та в те, що ось-ось це жахття завершиться… А ще не хотів, щоб його син йшов замість нього. Олег був у самому пеклі, довго воював на Донеччині. В боях отримав контузію, потім переніс інсульт. Однак, після лікування повернувся на фронт. А про війну він не хотів розповідати, говорив, що воно нам не потрібно… Перший раз, коли приїхав у відпустку, хоч трохи розповів, а потім все… Одна відповідь: «Воно вам не потрібно і робіть все, щоб ані чоловіки, ані племінники туди не потрапили». Коли у них була зустріч з товаришами, як Олег був у відпустці, то він стояв окремо, а дружина друга спитала: «Чому ти окремо?» Олег відповів: «Я вас запам'ятовую». А згодом братик зателефонував мені й каже: «Будь ласка, збери нас, всіх родичів, за одним столом». Він дуже любив, коли дружно, радісно…
В боях Олег отримав контузію, потім переніс інсульт. Однак після лікування повернувся на фронт
Отримавши перші бойові, Олег сказав, що у всіх нас в родині повинні бути ідентичні телефони. І придбав такий собі, нам із сестрою та синові. Для мене це зараз найцінніший подарунок у житті…
РЕКЛАМА
Читайте також: Стікаючи кров’ю, попередив про ворожу засідку: розповідь про 23-річного Героя України, який віддав життя, рятуючи побратимів
«У бліндаж наших воїнів влучив ворожий снаряд»
— У вашого брата був доволі цікавий позивний — «Танчик». Як він його отримав?
— Олег в окопі був без заміни 21 добу, але тримався, як справжній герой. Коли він був на позиції та не було чим давати відсіч, брат просив у комбата: «Дайте хоч один танчик, і ми покажемо, як слід воювати». Адже там людей бракувало. Так і з'явився у нього позивний «Танчик».
«Дайте хоч один танчик, і ми покажемо, як треба воювати», – говорив ОлегРЕКЛАМА
— Як обірвалося його життя?
— Олег загинув 5 квітня 2024 року під час мінометно-артилерійського обстрілу з боку російської армії. У бліндаж наших воїнів влучив снаряд. Поранення були вкрай тяжкі, серце Олега не витримало. Це трапилося біля міста Урожайне на Донеччині. Йому було 48 років. Я всім кажу, що таку мужність, як у нього була, мають одиниці, бо він з відпустки туди повертався двічі — боявся, що підведе побратима, якщо не приїде вчасно. Похований він у Кременчуці, на Алеї Слави Свіштовського кладовища.
Раніше актор Артем Позняк розповів в інтерв’ю «ФАКТАМ» про те, що в його родині під час війни загинули майже всі чоловіки.