На Волинь «на щиті» повернувся ще один оборонець України. 26 червня Рожищенська громада витирала сльози, захлинаючись від невимовного горя. Спекотну літню тишу розірвали тужливі ноти пісні «Плине кача по Тисині…» Громада, ставши навколішки, живим коридором шани зустрічала свого героя, який повернувся додому «на щиті». Віктор Зенц — видатний розвідник, який понад 10 років зі зброєю в руках боронив Україну і ніколи, жодного разу не скаржився на виснаження. Доброволець, розвідник-далекомірник відділення управління командира самохідного артилерійського дивізіону 63-ї окремої механізованої бригади загинув 16 червня 2026 року. Це сталося під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Щурове Краматорського району Донецької області. Його життя, що тривалий час балансувало на межі зі смертю на передовій, обірвав підступний удар ворожого FPV-дрона, інформує Рожищенська міська рада.
ВІДЕО ДНЯ
Коли у 2014 році росія вперше посягнула на українські землі, Віктор не роздумував. Разом із троюрідним братом В’ячеславом Зенцом вони добровольцями вирушили на фронт у складі славетної 95-ї десантно-штурмової бригади. Псевдо «Брати» вони отримали одразу, як тільки в підрозділі дізналися про їхні родинні зв’язки.
Вони пройшли найстрашніші та найгарячіші точки тієї, першої фази війни: Мар’їнку, Піски, Попасну, Дебальцеве, оборону Донецького аеропорту взимку 2014−2015 років. Окремою трагічною сторінкою в пам’яті Віктора назавжди закарбувалися бої за 32-й блокпост на Луганщині, який прозвали «долиною смерті».
Про їхню розвідувальну зухвалість ходили легенди. Під час операцій «Брати» разом із побратимами примудрювалися «викрадати» у ворога техніку буквально під носом: дві БМП, чотири автівки. А одного разу Віктор та В’ячеслав зайшли на окуповану територію і трофеєм вивели… російський танк. За голов цих відчайдушних братів-розвідників окупанти навіть призначали грошову винагороду.
РЕКЛАМА
Після звільнення з лав ООС Віктор спробував повернутися до звичайного життя, але так і не зміг знайти себе на мирній землі, коли в країні тривала прихована війна. Серце рвалося туди, де залишилися побратими. Він знову підписав контракт.
Повномасштабне вторгнення застало його в самому епіцентрі подій. Найважчим ударом для Віктора стала загибель його невіддільної частини — брата В’ячеслава у лютому 2023 року. Віктор безмежно картав себе, що не зберіг, не був поруч. Розмірковував уголос: «А може, якби я був поруч… ми ж щасливчики».
Найбільшим світом для Віктора завжди була його донька Олександра. На її долю випали надважкі випробування: війна забрала батька, який захищав її половину життя, а коханого хлопця дівчина досі з надією очікує з ворожого полону.
РЕКЛАМА
Громадська панахида відбулася в Рожищі. Віктора Зенца поховали з усіма військовими почестями.
Раніше на Чернігівщині в останню путь провели мужнього захисника Олега Шаповала.