Теофіпольська громада з глибоким жалем попрощалася з хоробрим оборонець Максимом Солдатенком, родом із села Гальчинці. Йому було лише 23 роки. Перед ним розстилалося ціле життя, повне надій, задумів та досягнень. Він вірив у перемогу України, прагнув повернутися до рідного дому, працювати на своїй землі та започаткувати власну справу. Але жорстока війна нещадно припинила молоде життя, як інформує Теофіпольська селищна рада.
ВІДЕО ДНЯ
У 18-річному віці Максима закликали на строкову службу. Не прослуживши й пів року, він усвідомлено уклав контракт з Національною гвардією України, обравши для себе нелегкий шлях захисника Вітчизни. Мати переживала та не підтримувала таке рішення, тоді як батько поважав вибір сина і пишався його відвагою.
Повномасштабне вторгнення російських сил Максим зустрів у лавах 4-ї Ірпінської бригади Національної гвардії України. З перших днів протистояння він знаходився на найвідповідальніших відтинках фронту. Брав участь в обороні Сєвєродонецька, Рубіжного та Лисичанська, бився під Бахмутом, на Лиманському та Харківському напрямках, виконував бойові завдання в районах Мирнограда та Добропілля.
Спочатку він обіймав посаду старшого навідника міномета, а згодом став бійцем відділу аеророзвідки. Він освоював сучасні методи ведення війни, працював з безпілотними літальними апаратами, допомагаючи виявляти ворожі сили та рятувати життя товаришів по зброї.
На момент загибелі молодший сержант Максим Солдатенко служив командиром відділення роти безпілотних систем 1-го батальйону бригади «Рубіж» Національної гвардії України.
РЕКЛАМА
5 червня 2026 року біля населеного пункту Добропілля Покровського району Донецької області його життя трагічно завершилося. Після повернення з бойових позицій необхідно було вирушати на чергове завдання з прочісування території. Максим міг відмовитися, але не шукав легших шляхів. Він сумлінно виконував свій обов’язок до самого кінця. Вийшовши з укриття, він потрапив під ворожий мінометний обстріл. Один зі снарядів вибухнув поруч…
Максим був сильною, видатною та непересічною особистістю. Незважаючи на юний вік, він мав чіткі життєві орієнтири та грандіозні плани на майбутнє. Найбільше він любив свою рідну землю і мріяв після війни стати фермером. Хотів працювати на своїй ділянці, розвивати господарство, створити родину та будувати мирне життя у вільній Україні.
Максима Солдатенка поховали з усіма військовими почестями на цвинтарі рідного села.
РЕКЛАМА
Раніше «ФАКТИ» повідомляли, що під час обстрілу Полтави ворожа ракета забрала життя воїна, який нещодавно відзначив свій день народження.