Стадіони – це вже не просто місця для спортивних баталій. Сучасний дизайн спортивних арен фокусується на преміум-сервісі, змушуючи команди оновлювати чи перебудовувати свої домашні арени, аби відповідати зростаючим вимогам фанатів і спортсменів.
Футбольний сезон у розпалі, як і робота над проєктуванням, будівництвом та реконструкцією низки великих стадіонів, які наповнюватимуться в недільні дні.
Найновішим серед відкритих арен є Highmark Stadium у Орчард-Парку, штат Нью-Йорк, вартістю 2,1 мільярда доларів. Саме тут 17 вересня команда Buffalo Bills вперше вийшла на поле, обігравши Detroit Lions з рахунком 41:31. Будівництвом проєкту займалося спільне підприємство Gilbane Building Co. та Turner Construction.
Варто зазначити, що новий стадіон у Буффало вміщує близько 60 000 глядачів, що на 10 000 менше, ніж його попередник. Це робить його меншою за місткістю ареною в НФЛ. Експерти галузі стверджують, що це частина загальної тенденції, оскільки кінцеві користувачі відмовляються від масових заходів на користь преміум-пропозицій.
«Я вважаю, що найбільша зміна – це формула. Змінюється сама ДНК того, що робить стадіон, арену чи бейсбольний майданчик чудовим», – каже Логан Геркен, віцепрезидент компанії Mortenson з Міннеаполіса, яка збудувала численні спортивні об’єкти, зокрема Allegiant Stadium у Лас-Вегасі вартістю 1,9 мільярда доларів, спільно з McCarthy Building Cos. «Раніше головним було загальна місткість. Зараз розмова зосереджена на відсотку преміум-місць».
Будівельники та проєктувальники стадіонів зазначають, що саме преміум-пропозиції, покращені зручності та потреби команд і гравців продовжують формувати те, як професійні команди будують або реконструюють свої арени.
Преміум, преміум, преміум
Геркен, який виріс у Мемфісі, але тепер підтримує спортивні команди Міннесоти, зазначає, що площа на одне місце зросла завдяки змінам у преміум-пропозиціях.
До них належать ложі, люкси, лаунжі та ексклюзивні клубні зони чи ресторани. За словами Геркена, на стадіонах, збудованих наприкінці 1990-х або на початку 2000-х років, було в середньому від трьох до п’яти покращених зон. Нові проєкти прагнуть включити від дев’яти до дванадцяти.
Цьому сприяє багато факторів, зокрема те, як вболівальники споживають спортивні події, каже Крейг Шмітт, співдиректор спортивної практики архітектурного бюро EwingCole з Атланти.
«Люди, ймовірно, не хочуть сидіти на своєму місці дев’ять іннінгів бейсбольного матчу або навіть чотири чверті футбольної гри», – вважає Шмітт.
Наприклад, у бейсболі активних моментів гри – близько 15 хвилин, зауважив він.
«Тож виникає питання: що роблять усі протягом решти двох годин 45 хвилин тригодинної гри?» – ставить риторичне запитання Шмітт, який вболіває за Pittsburgh Steelers та Philadelphia Phillies.
Це означає, що сьогоднішні будівельники стадіонів повинні враховувати набагато більше, ніж просто те, що відбувається на полі, каже Лі ДеЛонг, генеральний директор відділу капітального будівництва Clark Construction.
«Холодні курячі нагетси, приготовані на виносній кухні, не забезпечать того досвіду, якого шукають наші клієнти», – зазначає ДеЛонг, прихильник команди Washington Commanders. Результатом є більш потужні системи механізації, електрики та сантехніки для кухонь, зон харчування та лаунжів.
Реконструювати чи перебудовувати?
Стадіон M&T Bank, домашня арена Baltimore Ravens, був побудований у 1998 році. Протягом останніх трьох міжсезонь він пройшов реконструкцію вартістю 480 мільйонів доларів, яка завершилася цього літа, напередодні регулярного сезону НФЛ.
Тим часом Nissan Stadium у Нешвіллі, штат Теннессі, домашня арена Tennessee Titans, відкритий у 1999 році. Його замінить новий стадіон з такою ж назвою вартістю 2,1 мільярда доларів. Будівництво розпочнеться у 2024 році, а відкриття заплановане на 2027 рік.
Чому ж два стадіони приблизно одного віку отримують різні оновлення: один – реконструкцію, а інший – повну перебудову?
Експерти кажуть, що розмови з клієнтами тривалі та складні, і часто все зводиться до того, що можуть витримати існуючі конструкції.
«Дуже мало будівель, збудованих наприкінці 90-х – на початку 2000-х, мають каркас, який дозволить провести такі масштабні оновлення та забезпечити їх належне функціонування», – каже Геркен, маючи на увазі вимоги до інженерних систем для додавання нових клубів та лаунжів.
Один із прикладів – гонка за більшою кількістю екранів, і не лише телевізорів у фойє. Табло та гігантські екрани також збільшилися в розмірах, що додає витрат і складності в інженерних системах.
За словами Геркена, раніше витрати на аудіо- та візуальні системи становили 3-5% від загальної вартості будівництва. Зараз ця частка може сягати 12%.
Однак, окрім умов для вболівальників, змінилися і вимоги до команд, які виступають на домашній арені.
Роздягальні та зручності для гравців
Сьогоднішні професійні спортсмени мають більше ресурсів для харчування, тренувань, виступів та відновлення. Це вплинуло на проєктування та розмір роздягалень і клубних приміщень, каже Шмітт.
«Це були місця, де можна було перевдягнутися, прийняти душ, поїсти. Можливо, був тренажерний зал, де проводилися певні тренування до чи після гри», – згадує він. «Зараз ці зручності вдвічі-втричі більші, ніж були раніше».
Крім того, зростання популярності жіночого спорту, зокрема WNBA та NWSL, створило нові потреби у проєктуванні для спортсменок. Фахівці галузі кажуть, що умови для цих команд можуть відрізнятися, як з міркувань приватності, так і з огляду на характер висвітлення ЗМІ на арені.
«Зі зростанням інклюзивності кожного виду спорту логічно, що приміщення, які їх підтримують, мають бути відповідного розміру та статусу», – переконаний ДеЛонг.
Нарешті, ці вимоги до інженерних систем поширюються і на потреби команд, оскільки деякі арени включають медичні центри або офіси для тренерів і гравців, де вони можуть зустрічатися, планувати ігри та аналізувати відео.
«Це вже не просто об’єкти для ігрових днів», – підсумовує Геркен.