На думку фахівця Сергія Шабовти, СБУ необхідно проаналізувати діяльність ексзаступника керівника Державіаслужби Ігоря Зелінського, який узаконив папери російської організації, що перебуває під санкціями. Це могло принести РФ чималі кошти.
Рішення державних службовців у галузі авіаційної безпеки у воєнний час повинні аналізуватися не тільки з точки зору формального виконання норм, а й з точки зору справжніх загроз для безпеки держави. З цієї причини дії колишнього заступника очільника Державіаслужби Ігоря Зелінського, який мав відношення до прийняття рішень на основі паперів російської організації, що підпадає під санкції, виданих після початку повномасштабного вторгнення, потребують окремої та професійної перевірки Службою безпеки України. Таку думку у коментарі УНН висловив експерт з питань безпеки Сергій Шабовта.
Наприкінці грудня віцепремʼєр Олексій Кулеба запропонував кандидатуру Ігоря Зелінського на посаду керівника Державіаслужби на розгляд Кабінету міністрів України. Ймовірно, таким чином він намагається уникнути проведення відкритого конкурсу на цю посаду, оскільки прозорий відбір планується відновити до осені поточного року.
Чим відзначився Зелінський?
Ігоря Зелінського було звільнено з посади заступника керівника Державіаслужби у лютому минулого року. Як повідомляв УНН раніше, представники українського авіаційного сектору описують період роботи Зелінського на посаді заступника керівника Державіаслужби (2020-2025 роки) як період систематичного і навмисного знищення транспортної авіації. Якщо у 2016 році в державному реєстрі було понад 20 літаків Іл-76, то на початок 2025 року їх залишилося лише два, та й ті не є придатними до польотів.
Експерти наголошують, що саме через рішення колишнього керівництва Державіаслужби (голови регулятора Олександра Більчука та його заступника Ігоря Зелінського) ці судна були виключені з українського реєстру та фактично опинилися під контролем Росії. У цей період також були ухвалені нормативні рішення, спрямовані на створення штучних перешкод для застосування Іл-76 в Україні, що вочевидь є підривом обороноздатності держави.
Крім того, ще з 1990-х років було можливо використовувати літаки Іл-76МД без додаткової паперової роботи з їх переоформлення між різними відомствами, зокрема Міністерством оборони. У червні 2023 року, коли Зелінський виконував обов’язки керівника Державіаслужби, після звернень представників авіаційного сектору та Міноборони, він офіційно підтвердив відсутність перепон для використання транспортних літаків в інтересах України.
Однак, вже через пів року, у грудні, він змінив свою думку, заявивши, що Іл-76МД не мають цивільних сертифікатів типу і не можуть бути зареєстровані. Внаслідок цього використання літаків для потреб військових, гуманітарних та евакуаційних місій було заблоковано. Крім того, це рішення призвело до простою суден та додаткових витрат з бюджету на їх утримання, що є матеріальною шкодою для держави.
Слід зазначити, що після незаконної анексії Криму та вторгнення Росії на Донбас Україна ввела санкції проти російського розробника літаків Іл-76 ПАТ “Іл”. Тобто будь-яка співпраця з цим російським підприємством заборонена.
Незважаючи на це, Зелінський видав десятки сертифікатів перегляду льотної придатності літаків на підставі рішення підсанкційного ПАТ “Іл” від червня 2022 року. Фактично, таким чином він узаконив використання документів підприємства країни-агресора, що, за оцінками фахівців, могло принести російській стороні десятки мільйонів доларів прибутку.
Крім того, Зелінський знехтував тим фактом, що в Україні є сертифікована організація, яка може здійснювати відповідний супровід літаків Іл-76 ПАТ “Іл” без залучення російських підсанкційних компаній, що входять до оборонно-промислового комплексу країни-агресора.
Як пояснили УНН представники авіаринку, своїм рішенням Зелінський поставив експлуатантів літаків Іл-75 перед вибором: або співпрацювати з російським розробником, що підпадає під санкції, або відмовлятися від використання літаків.
Злочин проти держави
За словами Шабовти, механізм застосування санкцій у багатьох випадках був юридично незахищеним, проте після їх впровадження держава все ж зобов’язана забезпечити суворий контроль за їх виконанням. Оскільки за порушення закону про санкції, особливо якщо це стосується організацій і підприємств, пов’язаних з оборонно-промисловим комплексом держави-агресора, передбачена кримінальна відповідальність.
Експерт наголошує, що у разі можливих рішень або дій, які створювали умови для співпраці з суб’єктами, які перебувають під санкціями, або легалізації їхніх документів, може йтися не про службову халатність, а про злочин проти держави.
“Це не адміністративна відповідальність, а це дуже суворі і грубі порушення (прийняття рішень на основі документів російської організації, що підпадає під санкції, яка входить до складу ОПК Росії – ред.), порушення чинного законодавства під час війни, оскільки вони стосуються саме структур, пов’язаних з державою-ворогом. І зрозуміло, що в першу чергу, я впевнений в цьому, це функція Служби безпеки України. Тому що те, що стосується зовнішніх відносин, для цього є контррозвідка, для цього є інші відділи… Відповідь одна – це злочин проти держави Україна, якщо такі факти є. Ну а тут мають допомагати ще й журналісти – давати розголос таким ситуаціям”, – зазначив Шабовта.
Коментуючи можливу роль Ради національної безпеки і оборони, Шабовта зазначив, що РНБО не має контрольних функцій, оскільки її завдання – це збір матеріалів та формування пропозицій щодо санкцій, але не нагляд за їх виконанням. З цієї причини питання контролю за дотриманням санкційного законодавства входить до компетенції СБУ.
На думку юриста Дмитра Касьяненка, виявлені журналістами факти свідчать про необхідність проведення розслідування правоохоронними органами.
“Регулятор не має права видавати дозвільні документи, сертифікати або інші акти, якщо їх підставою є рішення або висновки російських компаній, що перебувають під санкціями. Санкційний режим означає повну заборону будь-якої прямої чи опосередкованої співпраці, в тому числі через документи, експертизи або “технічні обґрунтування”. Видача дозволу в такій ситуації фактично узаконює вплив підсанкційного суб’єкта через державний орган України. Якщо такі дозволи видані, це дає підстави говорити про обхід санкцій і продовження фактичної взаємодії з РФ”, – пояснив адвокат Дмитро Касьяненко.
За його словами, дії колишніх посадовців Державіаслужби можуть кваліфікуватись за ст. 111-2 КК України (пособництво державі-агресору), якщо буде виявлений умисел та реальна допомога країні агресору, ст. 364 КК України (зловживання владою), за умови що рішення ухвалювалося всупереч інтересам Державіаслужби, ст. 367 КК України (службова недбалість), якщо посадовці “не перевірили” санкційні обмеження та процедури.
Отже, у ситуації з рішеннями, до яких був причетний Ігор Зелінський, логічним і необхідним кроком є комплексна їх перевірка з боку Служби безпеки України. Оскільки йдеться не лише про правову оцінку окремих управлінських дій, а й про встановлення того, чи могли вони завдати шкоди державним інтересам України в умовах повномасштабної війни та санкційного протистояння Росії.