Це обернулося апогеєм багатомісячних взаємних докорів і територіальних розбіжностей. У подібній ситуації Україні необхідно функціонувати в обставинах різноспрямованої нестабільності.
Міністр оборони Пакистану Хаваджа Мухаммад Асіф засвідчив перехід сутички з Афганістаном у стадію повноцінного збройного протистояння. Заява пролунала після нічних сутичок та повітряних атак, що спричинили чималі збитки. УНН з’ясовує, які результати це матиме для іншого світу, зокрема, для України.
Деталі
Після низки авіаударів і голосних заяв про “відкриту війну” напруженість між Пакистаном і Афганістаном перейшла в найгострішу фазу за останні роки. Офіційно мова йде про боротьбу з бойовиками, однак в епіцентрі конфлікту – давні територіальні розбіжності, проблема транскордонного радикалізму і криза довіри між сусідами. Для України це ще один сигнал про розширення глобальної нестабільності, де локальні конфлікти швидко набувають інтернаціонального значення.
Як конфлікт перейшов у гарячу фазу
Пакистан запевнив у завданні авіаударів по цілях у Кабулі і прикордонних провінціях Пактія і Кандагар. В Ісламабаді констатували, що операції були націлені проти бойовиків, які здійснюють атаки на пакистанській території. Афганська сторона звинувачує сусіда в порушенні суверенітету і загибелі цивільних.
Ескалація стала кульмінацією декількох місяців взаємних докорів. Пакистан наполягає, що афганська влада, сформована рухом Талібан, не обмежує діяльність угруповання ТТП, яке проводить теракти всередині країни. Кабул відкидає відповідальність за дії бойовиків або запевняє, що не контролює всі радикальні структури.
Старий кордон – нові конфлікти
Однією з основних причин напруження залишається спірний кордон, знайомий як лінія Дюрана. Його історія сягає колоніальних часів, а питання правомірності кордону неодноразово ставало джерелом суперечок. По обидва боки мешкають племінні співтовариства з тісними соціальними зв’язками, що ускладнює контроль над територією.
Для Пакистану контроль над прикордонними районами є питанням національної безпеки. Для Афганістану – це ще й символічна тема суверенітету. У результаті будь-який інцидент швидко набуває політичного забарвлення.
Талібан після повернення до влади
Після 2021 року, коли Талібан знову встановив контроль над Афганістаном, регіональний баланс змінився. Раніше Пакистан вважався впливовим гравцем в афганських справах. Однак нова влада в Кабулі показує більшу самостійність.
Ісламабад очікував, що Кабул активніше боротиметься з пакистанськими бойовиками. Натомість, на думку пакистанської сторони, угруповання ТТП отримало більше простору для діяльності. Саме це стало підставою для силових відповідей у вигляді авіаударів.
Ядерний фактор: чи є ризик глобальної ескалації
Пакистан є ядерною державою з кінця дев’яностих років і володіє значним арсеналом. Проте його стратегічна доктрина націлена насамперед на стримування Індії, а не на конфлікт із Афганістаном. Поточне протистояння має характер прикордонної ескалації середньої інтенсивності.
Вірогідність застосування ядерної зброї в даному конфлікті вкрай низька. Разом з тим сам факт участі ядерної держави збільшує рівень міжнародної уваги і напруження.
Регіональні наслідки
Афганістан вже перебуває у важкій економічній і гуманітарній ситуації. Нова хвиля бойових дій може посилити кризу, викликати внутрішні переміщення населення і нові потоки біженців. Для Пакистану ескалація також несе ризики з огляду на внутрішні економічні проблеми і політичну нестабільність.
Крім того, тривале протистояння може створити додатковий простір для радикальних угруповань, які застосовують прикордонні райони як зону для перегрупування і підготовки атак.
Що це означає для України – усе більше конфліктів як елемент великої гри
Для України важливо розуміти, що світова безпекова архітектура все більше нагадує систему взаємопов’язаних криз. Навіть якщо протистояння між Пакистаном і Афганістаном має локальні причини, воно відбувається в ширшому контексті конкуренції між США, Китаєм та Іраном.
Кожен новий конфлікт в регіонах, де перетинаються великі держави, може використовуватися як інструмент стримування, тиску або перерозподілу впливу. У подібній логіці війни перестають бути лише регіональними – вони стають елементами глобальної шахівниці.
Для Києва це означає кілька речей. По-перше, міжнародна увага і ресурси партнерів розподіляються між кількома кризами одночасно. По-друге, посилюється загальна тенденція до силових методів вирішення суперечок. По-третє, великі держави все більш активно використовують регіональні конфлікти як інструмент геополітичної конкуренції.
У такому середовищі Україні необхідно функціонувати в умовах багатовекторної турбулентності, де кожна нова ескалація – навіть за тисячі кілометрів – може впливати на глобальний порядок денний. І якщо події в Афганістані дійсно виявляться частиною ширшої стратегії великих гравців, це стане ще одним підтвердженням того, що сучасні війни все частіше є не тільки локальними конфліктами, а елементами великої гри.
Чи переросте це у повномасштабну війну
Найбільш ймовірний сценарій – продовження обмежених операцій і періодичних ударів без переходу до великої війни. Жодна зі сторін не виказує готовності до масштабної кампанії. Афганська влада зосереджена на внутрішній стабільності, а Пакистан навряд чи зацікавлений в затяжному конфлікті.
Втім ризик неконтрольованої ескалації зберігається, особливо якщо атаки на території Пакистану триватимуть. У такому випадку відповідь може ставати все більш жорсткою, що буде створювати нові витки напруження.
У підсумку нинішня криза є наслідком давніх протиріч, безпекових викликів і зміни балансу сил після 2021 року. Вона навряд чи переросте в масштабну війну, але вкотре демонструє, наскільки крихкою залишається міжнародна система безпеки – і як швидко локальні конфлікти можуть впливати на глобальний порядок денний, в якому перебуває і Україна.
Нагадаємо
Пакистанські прикордонники і афганські таліби вступили в бій із застосуванням важкого озброєння – він тривав понад дві години. Обидві сторони заявляють про значні втрати і захоплення прикордонних постів.